Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 922/4201/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченкана рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 13.01.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014у справі№ 922/4201/13Господарського судуХарківської областіза позовомЗаступника прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської радидоХарківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченкапростягнення коштів, розірвання договору, виселенняза участю представників сторін:

позивача-1: Воронова Ю.В., дов. від 30.12.2013;

позивача-2: Воронова Ю.В., дов. від 08.01.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Бондарчук В.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 023013 від 22.11.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2014 у справі №922/4201/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мамалуй О.О., судді - Аюпова Р.М., Жигалкін І.П.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь міського бюджету заборгованість за договором в сумі 432083,77 грн. та пеню в сумі 19201,76 грн. Розірвано договір оренди, укладений 09.06.2008 № 3424 між Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківським обласним об'єднанням Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка. Вирішено виселити Харківське обласне об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка з орендованих за договором оренди від 09.06.2008 №3424 нежитлових приміщень першого поверху №№ 1-:-19 площею 287м2, 1\2 місць загального користування №№ І, II, III площею 15м2, загальною площею 302м2, за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 18, літ. "А-2". Зобов'язано Харківське обласне об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка повернути орендовані за договором оренди від 09.06.2008 №3424 нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-19 площею 287 м2, 1/2 місць загального користування №№ І, II, III площею 15 м2, загальною площею 302 м2, за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 18, літ. "А-2" у комунальну власність Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2014 у справі № 922/4201/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а позов залишити без розгляду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Позивачі надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Харківським обласним об'єднанням Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка (Орендар) 09.06.2008 укладено договір № 3424 оренди нежитлового приміщення (будівлі), за умовами якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-:-19 площею 287 м2, 1/2 місць загального користування №№ І, II, III площею 15 м2, загальною площею 302 м2, за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 18, літ. "А-2", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс". Право на оренду цих приміщень отримано Орендарем на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації від 21.05.2008 № 633 "Про переукладення договору оренди від 13.06.2001 № 2044 нежитлових приміщень в буд. по вул. Римарській, 18, літ. "А-2" з Харківським обласним об'єднанням Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г.Шевченка".

Майно передається в оренду з метою використання: під туристичне агентство - 24,0м2, офіс - 48,0 м2, офіс - 34,0 м2, розміщення громадської організації - 146,0 м2, розміщення громадської організації - 50,0 м2 (п. 1.2 договору). Ставка орендної плати становить 3%, 7%, 15%, 22% за рік (ч. 3 п. 3.2 договору).

Цей договір діє з 09.06.2008 до 09.05.2009 (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 10.5 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Пунктом 3.2 договору обумовлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 № 208/7.

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 4.5 договору, Орендар зобов'язаний здійснювати звірку розрахунків орендної плати із Орендодавцем не менш, ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Суди встановили, що виходячи з цільового використання орендованих приміщень за договором від 09.06.2008 (п.1.3), ставка орендної плати за розміщення туристичного агентства (24,0 м2) визначено в розмірі 22% за рік; за розміщення офісу (48,0 м2 та 34,0 м2) визначено в розмірі 15% за рік; за розміщення громадської організації (146,0 м2) визначено в розмірі 7% за рік; за розміщення громадської організації (50 м2) визначено в розмірі 3% за рік, на підставі висновку про вартість майна (п. 3.1 договору оренди).

Наказом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 09.06.2008 № 1193 затверджено висновки про вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень по вул. Римарській, 18 оціночною вартістю у сумі 1108800,00 грн., без ПДВ.

Підставами позовних вимог є заборгованість відповідача з орендної плати за користування приміщенням за період з червня 2008 по серпень 2013 на суму 703587,78 грн., пеня в сумі 264113,08 грн. Також предметом позову є вимоги розірвати спірний договір від 09.06.2008, виселити відповідача з нежитлових приміщень за цим договором та зобов'язати останнього повернути орендовані приміщення у комунальну власність Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ЦК України, ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та надавши оцінку всім документам, зібраним під час розгляду справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог (часткове стягнення заборгованості та пені, розірвання спірного договору оренди, виселення та зобов'язання повернути приміщення). При цьому, розглянувши доводи відповідача, суди визнали їх безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначене кореспондується із приписами ст. 764 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди, він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, постанова від 28.04.2009 у справі № 36/369).

Судами встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, однак, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності та період, заявлений в позовні заяві для стягнення згаданої заборгованості, суди мотивовано вирішили застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості та дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині на суму 432083,77 грн.

Що стосується пені, то суди, врахувавши положення п. 3.8 договору від 09.06.2008, період її нарахування, визначений в позові та взявши до уваги вимоги ст. 232 ГК України, обґрунтовано зазначили про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 19201,76 грн.

З урахуванням ч. 2 ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 приписи ст. 188 ГК України та ст.11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Законом (ч.3 ст. 291 ГК України, ч.2 ст. 651, ст. 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін.

Судами встановлено, що орендоване майно є комунальним, а тому застосуванню підлягає також Закон України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря. Тому порушення строків внесення орендної плати та/або її несплата в повному обсязі є порушенням умов договору.

Вирішуючи спір про розірвання договору оренди з підстав несвоєчасного внесення орендної плати або її невнесення у повному обсязі, має бути встановлена істотність такого порушення, як це випливає зі змісту ст. 651 ЦК України. Зокрема, слід встановити систематичність порушення строків внесення орендної плати, розмір заборгованості, період заборгованості, причини таких порушень з боку орендаря.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені судами обставини справи щодо, зокрема, систематичності порушення строків внесення орендної плати та беручи до уваги вищенаведене законодавство України, суди попередніх інстанцій мотивовано визначились про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання спірного договору, виселення відповідача із займаних орендованих приміщень та зобов'язання останнього повернути приміщення у комунальну власність.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи відповідача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Зокрема, обґрунтовано відхилено доводи скаржника щодо неправомірного повернення судом першої інстанції його зустрічної позовної заяви, оскільки розгляд справи по суті розпочато 16.10.2013 (протокол с/з від 16.10.2013, а.с. 28), а зустрічний позов Харківським обласним об'єднанням Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка подано 08.01.2014 (штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, а.с. 126), тобто з порушенням вимог ст. 60 ГПК України (відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом).

Також, суд відхилив посилання відповідача стосовно відсутності підстав прокурора на подання позову в інтересах позивачів у даній справі, оскільки таке право надано прокурору, як ГПК України, так і рішенням Конституційного Суду України від 08.04.2009 № 3-рп/99.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, тобто в разі часткового задоволення позовних вимог має бути зазначено в резолютивній частині рішення про відмову в задоволенні решти позовних вимог. Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд зазначене не виправив та не вніс до резолютивної частини рішення місцевого господарського суду відповідні зміни.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі №922/4201/13 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення пунктом наступного змісту: "В решті позовних вимог відмовити".

В іншій частині Господарського суду Харківської області від 13.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі №922/4201/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР