Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 915/2167/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016у справі№ 915/2167/15 господарського суду Миколаївської області за позовомМіського комунального підприємства "Миколаївводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" про стягнення заборгованості в сумі 452 860,89 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Потапов В.М., дов. № 999/36 від 16.06.2016

- відповідача: Сергєєва К.О., дов. № 10-05-524 від 31.12.2015,

Дудник П.Л. дов. № 10-05-408 від 03.11.2016

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.02.2016 у справі № 915/2167/15 (суддя Смородінова О.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Гладищевої Т.Я., Ярош А.І.), позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" на користь Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" 452 860,89 грн вартості приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням та 6 792,91 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Сандора" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.ч. 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 61 Конституції України, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та рішення господарського суду Чернівецької області від 16.02.2016 у справі № 915/2167/15 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем неправомірно нараховано подвійну плату за перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стоках, у зв'язку з чим відповідач вимушений втретє сплатити за один і той же обсяг стічних вод за один і той же період. Окрім того, скаржник стверджує, що позивачем порушено порядок відбору проб та порядок направлення претензій щодо оплати.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01 січня 2009 року між МКП "Миколаївводоканал" (виробник) та ТОВ "САНДОРА" (споживач) укладено договір № А/71 на постачання питної води та приймання стічних вод, згідно з предметом якого позивач, як виробник, зобов'язується надавати споживачу послуги з постачання питної води в Точку передачі та приймати від нього стічні води у систему каналізації в Точку приймання відповідно до умов цього договору, а відповідач, як споживач, зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому виробником послуг за умовами цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і скидання стічних вод до комунальної каналізації ( п. 2.1 договору).

За умовами п. 2.5 договору споживач забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 3.2.1 договору для оплати за поставлену воду та стічні води виробник щомісячно направляє споживачу рахунок у паперовому вигляді або споживач самостійно сплачує за послуги. Вартість спожитих послуг визначається виходячи з кількості спожитих послуг, визначеної згідно договору і діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно з чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору виробник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 3.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виробника до останнього числа поточного календарного місяця, виходячи з обсягу фактично спожитих послуг за період з 20 числа попереднього по 20 число поточного календарних місяців та діючих тарифів. За згодою виробника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу за цим договором, оплата за надані послуги, що надходять від споживача незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується виробником в погашення боргу.

У пункті 4.1 договору зазначено, що виробник зобов'язаний:

- забезпечувати споживачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" або з відхиленням від нього згідно тимчасових дозволів, наданих органами Держспоживстандарту та Міністерства охорони здоров'я, до Точки передачі (п.4.1.1 договору);

- приймати від споживача стічні води на умовах цього договору в Точці приймання (п. 4.1.2 договору) тощо.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що споживач зобов'язаний:

- своєчасно у вставленні цим договором строки, сплачувати вартість наданих йому виробником послуг (п. 4.3.5 договору) та інші.

За умовами п.5.4 договору за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, передбачених додатком 6 до договору, споживач сплачує додаткову плату, передбачену чинним законодавством.

В пункті 10.1 договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається строком на один календарний рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір може бути пролонгованим на наступний календарний рік шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного договору.

12.12.2008 між сторонами була укладена угода про якість, яка оформлена, як додаткова угода до договору від 01.01.2009 №А/71. Остання редакція цієї додаткової угоди міститься у додатковій угоді № 12 від 03.06.2015 до договору від 01.01.2009 №А/71.

Відповідно до цього документу сторони узгодили пункт 10.1 договору № А/71 від 01.01.2009 в наступній редакції: "Цей договір укладається до 31 грудня 2015 року і набирає чинності з дня його укладення Договір вважається щороку продовженим, якщо одна із сторін не заявить письмово про його розірвання або необхідність перегляду.

Пунктами 2.1, 2.2 додаткової угоди № 12 передбачено, що вартість приймання 1 м3 стічних вод з понаднормативними забрудненнями які скидаються з виробничого комплексу № 1 (надалі -ВК №1), складає 6,051 грн/ м3, ПДВ - 1,21 грн/м3. "Розрахунок № 14 вартості приймання 1 м3 наднормативно забруднюючих стічних вод від ВК № 1 ТОВ "Сандора" з тимчасово погодженою концентрацією забруднюючих речовин, наведений у додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

Вартість приймання 1 м3 стічних вод з понаднормативними забрудненнями які скидаються з виробничого комплексу № 2 (надалі -ВК №2), складає 0,326 грн/м3, ПДВ - 0,065 грн/м3. "Розрахунок № 15 вартості приймання 1 м3 наднормативно забруднюючих стічних вод від ВК № 2 ТОВ "Сандора" з тимчасово погодженою концентрацією забруднюючих речовин, наведений у додатку № 2 до цієї додаткової угоди.

В п. 3 додаткової угоди № 12 зазначено, що МКП "Миколаївводоканал" виставляє два рахунки:

- один - плата за централізоване водовідведення стічних вод в межах допустимих концентрацій;

- другий - плата за приймання стічних вод з понаднормативними забрудненнями.

За умовами п. 4 додаткової угоди № 12 МКП "Миколаївводоканал" залишає за собою право використовувати Місцеві Правила приймання на загальних підставах у разі невідповідності фактичної якості стічних вод підприємства тимчасово погодженим концентраціям забруднювальних речовин.

20.08.2015 позивачем у присутності представників відповідача були відібрані проби стічної води на відповідність нормам допустимих концентрацій забруднюючих речовин. За результатами проведених аналізів у точці відбору проб ВК № 1 було виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин по наступним показникам:

- мінералізація (сухий залишок) - фактичний вміст 7270 г/куб.м, при нормі 956 г/куб.м;

- завислі речовини - фактичний вміст 615 г/куб.м, при нормі 318 г/куб.м;

- сульфати - фактичний вміст 633,6 г/куб.м, при нормі 219 г/куб.м;

- хлориди - фактичний вміст 3147,96 г/куб.м, при нормі 1557,5 г/куб.м.

Позивач з урахуванням вищевказаного результату аналізу стічних вод здійснив розрахунок вартості приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням та листом від 21.09.2015 року направив відповідачу для оплати рахунок № 26-1/15 від 21.09.2015 року на суму 452 860,896 грн який відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення до суду.

Отже, предметом даного позову є майнова вимога про стягнення вартості приймання стічних вод з понаднормативними забрудненням по ВК №1 відповідача за скид до міської каналізації кількох забруднень (хлориди, сульфати, завислі речовини та мінералізація) у концентраціях, що перевищують допустимі концентрації за період з 20.05.2015 по 19.08.2015.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 N 37 (далі - Правила приймання № 37) місцеві правила приймання є обов'язковими для всіх підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

За змістом, пункту 2.4 Правил приймання (№ 37) підприємства зобов'язані: виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги;

дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства;

оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників;

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 N 37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 402/6690 (далі - Інструкція) підприємства повинні при недотриманні вимог договору та місцевих Правил приймання сплатити Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, а також відшкодувати збитки, заподіяні через порушення режиму скиду і допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємствами.

Так, в пункті 2.1 Правил приймання № 37 водоканали мають право: пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання;

За змістом, пункту 3.2 Інструкції при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими Правилами приймання, підприємства сплачують Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб.м стічних вод з містом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативне забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

У пункті 4.2 Правил приймання № 37 відповідно до якого стічні води, які підлягають прийманню до міської каналізаційної мережі, не повинні: містити забруднюючі речовини з перевищенням допустимих концентрацій, установлених місцевими Правилами приймання.

Відповідно до п. 3.2.4 місцевих Правил приймання, при виявленні перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в Угоді про якість додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється підприємством з коефіцієнтом кратності, що визначається водоканалом відповідно до державної Інструкції, але замість встановлених у Правилах ДК беруть тимчасові ДК за Угодою про якість.

Пунктом 7.8. Правил приймання № 37 визначено, що з метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента. У разі неявки уповноваженого представника Підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками Водоканалу із зазначенням прізвища представника абонента, який відмовився підписати акт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.2015 року на підприємстві ТОВ "Сандора" були відібрані проби стічної води на відповідність нормам допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що підтверджується журналом-актом відбору проб стічних вод підприємств 2015.

По результатам перевірки було встановлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, тому позивач враховуючи Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, які затверджені рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 23.01.2003 № 70 (далі - місцеві Правила приймання) розрахував вартість приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції та п.7.6 Місцевих правил, період, за який стягується плата за скид Підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установленими разовим аналізом, визначається місцевими Правилами приймання, але не більше трьох календарних місяців (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців).

На підставі цих результатів та відповідно до пункту 3.2.4. та розділу 7 місцевих Правил приймання позивач виконав розрахунок вартості приймання стічних вод з понаднормативним забрудненням з урахуванням чинної угоди про якість, а також 21.09.2015 направив відповідачу для оплати рахунок № 26-1/15 від 01.09.2015, який останній не оплатив.

Виходячи з викладеного вище, на підставі вказаних норм закону та умов п. 5.4 договору № А/71 від 01.01.2009, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що за скид стічних вод з перевищенням допустимих величин концентрації забруднюючих речовин відповідач повинен сплатити позивачу додаткову плату в розмірі 452 860,89 грн.

Скаржник посилається на те, що за один і той же обсяг стічних вод ним вже сплачено дві суми, тому підстави для стягнення суми в розмірі 452 860,89 грн відсутні.

Проте, цей довод вже належним чином спростовано судами попередніх інстанцій, які з'ясували, що заявлена до стягнення сума, на підставі п. 5.4 договору № А/71 від 01.01.2009 є додатковою платою за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, а не нарахуванням подвійної плати за перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стоках.

Щодо доводу скаржника, стосовно того, що позивачем для розрахунку загальної плати за стічні води застосовано одночасно два коефіцієнти кратності, а саме, закріпленого в додатковій угоді та нарахованого водоканалом за результатами аналізу проб, а отже загальний коефіцієнт кратності більше 10, то як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій, у разі перевищення фактичної концентрації будь-якого показника забруднюючої речовини над встановленою угодою про якість, додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється відповідачем з коефіцієнтом кратності, що визначається позивачем відповідно до Інструкції, але замість встановлених у місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій беруть тимчасові допустимі концентрації за Угодою про якість.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 452 860,89 грн заборгованості за скид стічної води з перевищенням допустимих величин концентрації забруднюючих речовин.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 915/2167/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2016 у справі № 915/2167/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я О.А. Кролевець