Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 908/4219/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Кость О.Г. відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від20.04.2015та на рішенняГосподарського суду Запорізької області від03.03.2015у справі № 908/4219/14за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Водатеплокомунікація"простягнення 3 742 049, 22 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального виробничого підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг" Вугледарської міської ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 969 329, 43 грн, пені у розмірі 259 532, 63 грн, 3% річних у розмірі 116 280, 87 грн та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 396 906, 29 грн, а всього 3 742 049, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 порушено провадження у справі за позовом ПАТ НАК "Нафтогаз України" до Комунального виробничого підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг" Вугледарської міської ради про стягнення 2 969 329, 43 грн основного боргу за договором № 13/2798-ТЕ-6 від 28.12.2012, 259 532, 63 грн пені, 116 280, 87 грн 3% річних, 396 906, 29 грн втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 замінено неналежного відповідача належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Водатеплокомунікація" (далі - ТОВ "Водатеплокомунікація").

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Попова І.А.) від 03.03.2015 позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу і сумі 10 000, 00 грн провадження у справі припинено. Суд стягнув з ТОВ "Водатеплокомунікація" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 2 959 329, 43 грн основного боргу, 129 766, 32 грн пені, 396 138, 84 грн втрат від інфляції, 116 280, 87 грн 3% річних. В іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., судді Потапенко В.І., Тарасова І.В.) від 20.04.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2015, ПАТ НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині 129 766, 32 грн пені, у стягненні яких було відмовлено та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, а також норм процесуального права - ст.ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, без дослідження усіх обставин справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами за умовами договору купівлі-продажу природного газу № 13/2798-БО-6 від 28.12.2012 та додаткової угоди № 1 до нього від 17.07.2013, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язався передати у власність Комунального виробничого підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг" Вугледарської міської ради (покупець) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 1 401, 5 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пп. 3.3. п. 3 договору).

Підпунктом 6.1. пункту 6 договору також встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило КП "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради" протягом січня - грудня 2013 року імпортований природний газ на загальну суму 3 576 329, 43 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими печатками підприємств.

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (кредитор), Комунальним виробничим підприємством "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради" (первісний боржник) та ТОВ "Водотеплокомунікація" (новий боржник) 26.11.2014 укладено договір № 2586/14 про переведення боргу, відповідно до якого за згодою кредитора первісний боржник перевів на нового боржника свій борг, а новий боржник прийняв на себе борг первісного боржника. За договором до нового боржника переходить обов'язок первісного боржника щодо сплати суми боргу, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором № 13/2798-БО-6 від 28.12.2012.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2586/14 про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладання даного договору становить 2 969 329, 43 грн.

Господарськими судами також встановлено, що після порушення провадження у справі ТОВ "Водатеплокомунікація" здійснено часткову оплату заявленої до стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 10 000, 00 грн, про що свідчить надане відповідачем платіжне доручення № 7 від 19.02.2015.

Зважаючи на вказану часткову сплату заборгованості, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 10 000, 00 грн з ТОВ "Водатеплокомунікація" на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 2 959 329, 43 грн, а тому позовні вимоги в цій частині визнано обґрунтованими.

Окрім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просило стягнути з ТОВ "Водатеплокомунікація" 116280, 87 грн 3% річних, 396 906, 29 грн, втрат від інфляції та 259 532, 63 грн пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на те, що як встановлено господарськими судами боржником було прострочено виконання свого грошового зобов'язання, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції були визнані такими, що підлягають задоволенню. При цьому, розрахунок 3% річних в розмірі 116 280, 87 грн судами попередніх інстанцій визнано обґрунтованим, а суму втрат від інфляції в результаті здійсненого місцевим господарським судом перерахунку - в розмірі 396 138, 84 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 259 532, 63 грн пені, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для її зменшення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України до129 766, 32 грн.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, господарськими судами було встановлено, що пунктом 7.2. договору № 13/2798-БО-6 від 28.12.2012 сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцеві крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, ТОВ "Водатеплокомунікація" є підприємством, що надає послуги з теплопостачання і забезпечує функціонування інфраструктури міста Вугледар Донецької області, боржниками підприємства є населення та містоутворюючи підприємства, а також організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

З наданих ТОВ "Водатеплокомунікація" звітів про фінансові результати за 2013 рік та 2014 рік, балансів станом на 31.12.2013 та на 31.12.2014 вбачається збитковість його діяльності.

Згідно з довідками ТОВ "Водатеплокомунікація", підписаними керівником та головним бухгалтером товариства існує значна дебіторська заборгованість населення, організацій, що фінансуються з державного, місцевого та обласного бюджетів та інших споживачів за надані ним послуги з теплопостачання станом на 01.01.2015 рік в сумі 9039, 4 тис. грн., а станом на 01.03.2015 рік в сумі 12771, 1 тис. грн.

Невиконання ТОВ "Водатеплокомунікація" своїх зобов'язань за договором обумовлено його тяжким фінансовим станом, який виник внаслідок збиткової діяльності через заборгованість населення та підприємств і організацій м. Вугледар, в тому числі тих, що фінансуються з місцевого та державного бюджетів, а також тим, що заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2798-БО-6 від 28.12.2012 було йому передано вже під час розгляду даної справи в суді першої інстанції на підставі договору про переведення боргу від 26.11.2014 р.№ 2586/14.

ТОВ "Водатеплокомунікація" знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції, а вказана обставина ускладнює здійснення господарської діяльності, тягне за собою зниження платоспроможності населення та інших споживачів послуг з теплопостачання, які мають значну заборгованість перед відповідачем.

Судами попередніх інстанцій було враховано факт часткової оплати на час винесення рішення вартості природного газу, що свідчить про намагання підприємства виконувати зобов'язання, вести господарську діяльність та зберегти робочі місця.

Окрім цього заборгованість за договором про переведення боргу від 26.11.2014 № 2586/14 не сплачувалась у зв'язку з тим, що перераховані відповідачем позивачу кошти на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" уповноваженим банком перераховувались на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, що затверджується Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 у справі № 908/4219/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.