Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року у справі №910/17497/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 910/17497/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Державної виконавчої служби України

на рішення господарського суду міста Києва

від 26.03.2014 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року

у справі № 910/17497/13

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Центренерго"

до відповідачів: 1) Державної виконавчої служби

2) Державної казначейської служби України

про відшкодування матеріальної шкоди

за участю представників:

позивача - Гаврись Я.Б.

відповідачів - 1) Рубель І.В.

2) Гашинського Д.М.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 321 981,17 грн., завданої неправомірними діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року (судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.), позов задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Центренерго" 321 981,17 грн. матеріальної шкоди.

В касаційній скарзі Державна виконавча служба просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року та Вищого господарського суду України від 01.10.2009 року, стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія МК" інфляційні витрати в сумі 16 437 900 грн., 3 % річних в сумі 3 143 868,49 грн., 25 500 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09.04.2012 року видано дублікат наказу на виконання вказаного рішення.

14.05.2012 року постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 32633947 відкрито виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі №15/76-6-43/624-6 забезпечено вимоги кредиторів ПАТ "Центренерго" шляхом зупинення стягнення з ПАТ "Центренерго" на підставі виконавчих документів, зокрема, за дублікатом наказу господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року у справі № 34/36 про стягнення 19 431 612,04 грн. на користь ТОВ "Енергія МК".

05.02.2013 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України поновлено виконавче провадження № 32633947 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Енергія МК" 19 431 612,04 грн.

12.02.2013 року ПАТ "Центренерго" звернулось до Державної виконавчої служби України з клопотанням про зупинення виконавчого провадження по примусовому стягненню 19 431 612,04 грн. на користь ТОВ "Енергія МК".

Проте, 14.02.2013 року Державною виконавчою службою України на адресу банків, в яких відкриті рахунки ПАТ "Центренерго", направлено платіжні вимоги з примусового стягнення з рахунків ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Енергія МК" суми заборгованості.

18.02.2013 року та 19.02.2013 року з рахунків ПАТ "Центренерго" Державною виконавчою службою України стягнуто 321 981,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 року у справі №15/76-б-43/624-б виправлено описку, допущену в ухвалі від 28.01.2013 року, зокрема, у номері справи, у якій зупинено стягнення за виконавчими документом - дублікатом наказу від 09.04.2012 року № 34/46.

20.02.2013 року Державною виконавчою службою винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали місцевого господарського суду від 28.01.2013 року у справі № 15/76-б-43/624-б.

05.03.2013 року ПАТ "Центренерго" звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, посилаючись на незаконні дії ВДВС, що полягали у направленні до банків платіжних вимог щодо стягнення з рахунків ПАТ "Центренерго" 321 981,17 грн. в той час як ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 15/76-б-43/624-б зупинено стягнення з ПАТ "Центренерго" на підставі виконавчих документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі №15/76-б-43/624-б, залишеною без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року та Вищого господарського суду України від 12.11.2013 року, задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо направлення платіжних вимог у банки, у яких відкриті рахунки ПАТ "Центренерго", та примусового стягнення коштів у розмірі 321 981,17 грн.

У зв"язку із встановленим судом фактом неправомірності дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України під час виконання дублікату наказу № 34/46, що полягав у направленні до банківських установ платіжних вимог та незаконного списання коштів в сумі 321 981,17 грн. з рахунків ПАТ "Центренерго", останнє звернулось з позовом до суду про відшкодування матеріальної шкоди, неправомірними діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 та частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з державного бюджету матеріальної шкоди, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, вірно вказав на порушення відповідачем 1 статей 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження", що полягало у проведенні 18.02.2013 року і 19.02.2013 року виконавчих дій шляхом списання з рахунків ПАТ "Центренерго" 321 981,17 грн., в той час як ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі № 15/76-б-43/624-б зупинено стягнення з цього боржника за дублікатом наказу господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року у справі № 34/46.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Обставини незаконного списання коштів з ПАТ "Центренерго" під час зупинення виконання стягнення на підставі ухвали від 28.01.2013 року у справі №15/76-б-43/624-б встановлені в ухвалі господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 15/76-б-43/624-б, залишеній без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року та Вищого господарського суду України від 12.11.2013 року.

Згідно частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В пункті 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року зазначено, що: "у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.".

Таким чином, зважаючи на встановлення факту вчинення неправомірних дій державного виконавця при виконанні наказу суду, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця та втратами позивача, що полягали у списані коштів саме внаслідок неправомірних дій ВДВС, тобто під час зупинення виконання за судовим актом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди у заявленому розмірі.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника щодо подвійного стягнення спірної суми в зв"язку з відшкодуванням позивачу завданих збитків, є безпідставними, оскільки на час розгляду спору судом першої інстанції вказана шкода перерахована не була.

Інші твердження касаційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року у справі № 910/17497/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.А. Плюшко СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко