Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 910/5461/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуКолективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія"напостанову від 20.12.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/5461/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКолективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія"простягнення 137 095,99 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Іващенко О.В. - дов. від 17.10.16,

Від відповідача - Філоненко В.В. - дов. від 27.03.17,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерного товариства "Київенерго" звернулось до Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" з позовом про стягнення 137095,99 грн., з яких 53547, 61 грн. основного боргу, 9551, 56 грн. пені, 5506, 79 грн. 3% річних, 68280, 68 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором від 01.05.2001 № 8383016 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням від 24.05.2016 господарського суду міста Києва позов задоволено, з відповідача на користь позивача 53547, 61 грн. основного боргу, 9551, 56 грн. пені, 5506, 79 грн. 3% річних, 68280, 68 грн. інфляційних втрат та 2053, 30 грн. витрати по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, внаслідок чого за період з 01.10.2013 по 01.10.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2016 становить 53547,61 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку споживання теплової енергії, обліковими картками споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів.

Постановою від 20.12.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Станіка С.Р., суддів Корсакової Г.В., Власова Ю.Л. рішення від 24.05.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Колективне житлово-комунальне підприємство "Агропромбудіндустрія" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 215, 607, 633, 634 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 129 Конституції України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2001 між позивачем як енергопостачальною організацією та відповідачем як абонентом укладено договір № 8383016 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.2.1 та п.2.3.1 договору, енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач - додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування плати відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до Звертання-доручення та відповідно до п. 5.1 Договору, розрахунковим способом, згідно з договірними навантаженнями, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Додатком № 1 до договору визначено обсяги постачання теплової енергії. При відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожен наступний рік (п.5 Додатку 1 до договору).

Згідно з додатком № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до п.2 додатка № 4 до договору, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати теплової енергії, яка споживається.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено зобов'язання відповідача щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ).

Пунктами 8.1 - 8.4 договору встановлено, що строк дії договору - з дня його підписання та до 31.12.2001. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік , якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією з сторін.

Звертаючись з позовом у даній справі, Публічне акціонерного товариства "Київенерго" послалось на невиконання відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2013 по 01.10.2015, яка станом на 01.01.2016 становила 53547, 61 грн., що підтверджується копіями відомостей обліку споживання теплової енергії, обліковими картками споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

На підставі згаданої статті виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, а відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 4 згаданої статті встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тобто ПАТ "Київенерго".

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Судами з'ясовано, що укладений між ПАТ "Київенерго" та КЖКП "Агропроміндустрія" 01.05.2001 договір № 8383016 є чинним, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним або розірваним.

Окрім того, матеріали справи містять докази на підтвердження прийняття його виконання відповідачем, зокрема, відомості обліку споживання теплової енергії, підписані директором відповідача Гончаровим М.І., а відтак, безпідставним є посилання скаржника на нікчемність укладеного між ПАТ "Київенерго" та КЖКП "Агропроміндустрія" договору. До того ж, чинним законодавством, зокрема, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" чи іншою нормою закону не встановлено нікчемність договору у зв'язку з недотриманням вимог цієї статті щодо учасників договірних відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням зазначеного вище, встановлений судами факт здійснення ПАТ "Київенерго" постачання теплової енергії КЖКП "Агропроміндустрія" за договором 01.05.2001 договір № 8383016, відсутність доказів повної оплати теплової енергії, обґрунтованим є висновок судів про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за згаданим договором у розмірі 53547, 61 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з КЖКП "Агропроміндустрія" на користь ПАТ "Київенерго" пені, 3% річних, та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, судами враховано приписи ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, згідно з якими порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частини 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.5 додатку № 4 до договору за несвоєчасне внесення платежів відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене вище, встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, встановленої судами відповідності заявлених позивачем до стягнення сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, правомірним є задоволення позову і в цій частині.

Посилання скаржника про припинення зобов'язання взятого за договором на підставі статті 607 Цивільного кодексу України, у зв'язку із внесенням змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є безпідставним, оскільки скаржником не доведено неможливість виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" залишити без задоволення.

Постанову від 20.12.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/5461/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко