Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 910/18640/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року у справі № 910/18640/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" до державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 275 160 грн., 123 624,97 грн. інфляційних сум, 3 % річних у сумі 5 088,58 грн. та пені в сумі 49 197,10 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки від 23.10.2014 року № ПЗ/Т-142124/НЮ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року (суддя Цюкало Ю.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 275 160 грн., 119 637,12 грн. інфляційних сум, 3% річних в сумі 5 088,58 грн. і пеню в сумі 49 197,10 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року (судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 23.10.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" (постачальник) та державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (замовник) було укладено договір поставки № ПЗ/Т-142124/НЮ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику продукцію (товар), відповідно до специфікації № 1, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах договору.

Згідно зі специфікацією № 1 товаром за договором поставки є: верстат токарно-гвинторізний СА6140В-1500 (1 шт.) вартістю 275 160 грн.

За п. 6.1. договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 20 днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 11.2. договору визначено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 275 160 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.11.2014 року № 1462.

02.12.2014 року сторонами складено Акт виконання пусконалагоджувальних робіт від 02.12.2014 року, за яким постачальник виконав, а замовник прийняв пусконалагоджувальні роботи верстату токарно-гвинторізного СА6140В-1500.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до замовника про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3 % річних у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати одержаного обладнання за договором поставки.

Висновок судів обох інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3 % річних обґрунтовано встановленням обставин невиконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за спірним договором обладнання та власним перерахунком заявлених до стягнення інфляційних сум. Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суди виходили з недоведеності підстав, з якими пов'язано можливість їх зменшення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено обставини поставки позивачем обладнання, що підтверджується видатковою накладною від 13.11.2014 року № 1462, та обставини не оплати отриманого товару відповідачем у визначений договором строк.

Враховуючи строк настання зобов'язання з оплати одержаного обладнання, суди дійшли правильного висновку про наявність у відповідача заборгованості з оплати поставленого обладнання в сумі 275 160 грн.

Крім того, враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений товар, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявлених сум пені, 3% річних та інфляційних сум, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача 119 637,12 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 5 088,58 грн. і пеню в сумі 49 197,10 грн., відмовивши в задоволенні позову про стягнення решти інфляційних сум.

Разом з цим, судами обгрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідач не спростував факту одержання товару та доказів належного виконання зобов'язання з його оплати не надав, що свідчить про порушення ним умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, як і не довів наявності правових підстав для зменшення штрафних санкцій, а тому господарські суди обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 275 160 грн., 119 637,12 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 5 088,58 грн. і пеню в сумі 49 197,10 грн., відмовивши в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко