ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 920/1193/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Корсак В.А. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "ОПТ Плюс", м. Ромни Сумської області (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2017 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017

зі справи № 920/1193/16

за позовом закритого акціонерного товариства "Аероплан", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),

до Підприємства

про стягнення компенсації та штрафу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог) про стягнення: 64 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав; 6 400 грн. штрафу в доход державного бюджету за порушення зазначених прав.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2017 (суддя Жерьобкіна Є.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (колегія у складі: Білецька А.М. - головуючий, Гребенюк Н.В. і Медуниця О.Є.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Товариства 32 000 грн. названої компенсації і 1 600 грн. судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено; з Підприємства стягнуто в доход державного бюджету України штраф у сумі 3 200 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Скаргу мотивовано незаконністю та необґрунтованістю зазначених судових рішень, прийняттям їх з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що вони не ґрунтуються на чинному законодавстві та що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, та просить зазначені судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.09.2009 Товариством (замовник) та гр. ОСОБА_5 (виконавець) укладено авторський договір № А0906 (далі - Авторський договір), за яким:

- замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи щодо розробки образів персонажів фільму, створення ескізів та фонів для фільму і передати результати робіт Товариству за актом приймання-передачі. Одночасно з переданням результатів роботи виконавець зобов'язується передати Товариству виключні права на них, у тому числі для створення фільму;

- права (право) - це виключне право на відповідний результат робіт виконавця за цим договором, що передається замовнику в межах виконання цього договору, як на результат інтелектуальної діяльності. Зміст права в кожному випадку визначається у відповідності до норм Цивільного кодексу РФ, у тому числі статтями 1229 та 1270 цього Кодексу (пункт 1.2);

- строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі результатів роботи (пункт 2.1);

- сторони Авторського договору згодні та визнають, що передачею результатів робіт за цим договором шляхом підписання передбаченого пунктом 2.2 цього договору акта приймання-передачі результатів робіт виконавець здійснює відчуження прав на користь замовника (пункт 8.10 у редакції додаткової угоди від 21.01.2015).

За актом від 25.11.2009 приймання-передачі результатів робіт за Авторським договором робота виконавця з розробки образів персонажів фільму, створення ескізів та фонів для фільмів виконана у повному обсязі, і виключні майнові авторські права передані замовнику. Зображення образів персонажів фільму містяться у додатку № 1 до цього акта.

За доводами Товариства, 08.04.2016 на оптовому складі, що знаходиться в місті Ромни Сумської області, було зафіксовано факт розповсюдження (реалізації, продажу) такого товару: кондитерських виробів (цукерки "ІНФОРМАЦІЯ_7"), на лицьовій стороні яких незаконно, без дозволу Товариства, використано оригінальну назву, словесно-зображувальний елемент "ІНФОРМАЦІЯ_1" та зображення 4-х персонажів (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_6", вагою 3 кг 15г; кондитерських виробів (цукерки "ІНФОРМАЦІЯ_7" шоу-бокс), на лицьовій стороні яких незаконно, без дозволу Товариства, використано оригінальну назву та зображення тих же 4-х персонажів з названого аудіовізуального твору, вагою 1кг 35г/30шт. Також 02.09.2016 на оптовому складі повторно зафіксовано факт розповсюдження цукерок "ІНФОРМАЦІЯ_7", на лицьовій стороні яких незаконно, без дозволу Товариства, використано оригінальну назву, зображення тих-таки 4-х персонажів та словесно-зображувальний елемент "ІНФОРМАЦІЯ_1" з названого аудіовізуального твору, вагою 2кг 70г у кількості 60 штук.

Товариство, набувши виключних прав, є суб'єктом авторського права.

Реалізація (продаж) товару - кондитерських виробів (цукерок) "ІНФОРМАЦІЯ_7" із зображеннями персонажів твору - анімаційного телесеріалу "ІНФОРМАЦІЯ_6" ("ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_4"), виключні права на які належать Товариству, підтверджується доказами у справі, в тому числі відповідними видатковими накладними, рахунком-фактурою, квитанцією до прибуткового касового ордера, свідоцтвом якості, фотокопіями придбаного товару. Процес купівлі-продажу товарів 08.04.2016 та 02.09.2016, отримання видаткових накладних, відповідність та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_6" зафіксовано за допомогою відеозйомки (оптичні диски для лазерних систем зчитування); судом оглянуто надані Товариством цукерки з написом "ІНФОРМАЦІЯ_8" із зображенням названих персонажів, упаковані в коробки "ІНФОРМАЦІЯ_9".

Відсутність у Підприємства правової підстави використання твору та його окремих частин, зокрема зображень персонажів твору, Підприємством не спростовується.

Товариством заявлено до стягнення (на підставі пункту "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права") суму компенсації 64 000 грн.

Обставини справи свідчать про вчинення Підприємством одного триваючого порушення прав Товариства, а кількість фіксацій такого порушення не впливає на визначення кількості допущених Підприємством порушень. При цьому у період між здійсненням фіксацій факту порушень (придбанням товарів 08.04.2016 і 02.09.2016) Товариство не зверталося до Підприємства з попередженням (претензією) щодо припинення порушення прав Товариства.

Крім того, Підприємство є особою, яка здійснювала виключно розповсюдження (продаж) товару, що вироблений іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю Підприємства про правовий статус товару, тобто у Підприємства не було заінтересованості саме в порушенні прав Товариства та відсутній умисний характер дій щодо розповсюдження товару, спрямованих на обман споживачів.

Отже, стягненню з Підприємства на користь Товариства підлягає компенсація в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за неправомірне використання частин твору - зображень персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу "ІНФОРМАЦІЯ_6".

Оскільки статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році встановлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 3 200 грн. (з 01.01.2017), то стягненню з Підприємства підлягає компенсація у сумі 32 000 грн. Крім того, з нього слід стягнути (відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права") штраф у доход державного бюджету України в сумі 3 200 грн. (10% від суми компенсації, присудженої до стягнення).

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем сум компенсації та штрафу.

Відповідно до приписів ГПК України:

- судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47 );

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються, зокрема, сторонами (стаття 33);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (частини перша, друга статті 43);

- у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін (пункт 3 частини першої статті 84);

- у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, окрім іншого, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази (частина друга статті 105).

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам процесуального закону не в повній мірі.

Так, попередні судові інстанції у розгляді справи виходили з наявності у Товариства права на об'єкти інтелектуальної власності (частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно), на підставі поданих позивачем (Товариством) копій документів (Авторського договору, акта приймання-передачі робіт за цим договором тощо).

Згідно зі статтею 36 ГПК України: письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як зазначено у підпункті 2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

У касаційній скарзі вказано та підтверджується матеріалами справи, що відповідач (Підприємство) заперечував належність оформлення копій згаданих документів.

Отже, суд мав у розгляді справи витребувати у позивача (Товариства) оригінали таких документів. При цьому ті зазначені позивачем і відображені в судових рішеннях обставини, що він є нерезидентом України та здійснює захист своїх майнових прав на твір "на території всього світу"(останнє, до речі, нічим за матеріалами справи не підтверджується), не звільняли позивача від обов'язку подати оригінали документів на вимогу суду; до того ж вони потрібні були лише для огляду, після якого підлягали б негайному поверненню позивачеві чи безпосередньо його представнику в судовому засіданні.

Поза перевіркою та оцінкою попередніх судових інстанцій залишилися в процесі розгляду справи доводи відповідача (Підприємства) стосовно:

- подання ним доказів того, що він (відповідач) не був стороною у господарській операції, що зафіксована відеозаписом від 08.04.2017, про який ідеться в оскаржуваних судових рішеннях;

- несправжності використаної як доказ зі справи видаткової накладної від 08.04.2016 № ПП-127288;

- відсутності на упаковці товару (ящиках), які зафіксовані у відеозапису, зображень персонажів анімаційного телесеріалу "Фіксики", так само як і на упаковці кондитерських виробів (цукерок).

Відповідні доводи відповідача судами не спростовано, пов'язаних з ними обставин не з'ясовано та в рішеннях зі справи не відображено.

Не перевірено судами, зокрема судом апеляційної інстанції, належним чином і обґрунтованості доводів відповідача, пов'язаних з відсутністю, на його думку, належних повноважень у представника позивача під час розгляду справи.

Так, апеляційна інстанція у зв'язку з такими доводами обмежилася лише констатацією наявності у матеріалах справи довіреності представника позивача на ім'я ОСОБА_6 зі строком дії до 31.12.2017 (а.с. 106). Однак поза межами судового розгляду залишилися наведені відповідачем обставини: подання суду на його вимогу позивачем згаданої довіреності зі строком дії до 31.12.2017 лише 06.02.2017, тоді як до цієї останньої дати поіменований представник позивача діяв з посиланням на іншу довіреність, строк дії якої закінчився ще 31.12.2016 (а.с. 24).

Таким чином, під час вирішення спору з даної справи попередні судові інстанції, не встановивши усіх обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, припустилися неправильного застосування вимог наведених у цій постанові норм ГПК України. Тому у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування ними норм матеріального права, в тому числі Закону України "Про авторське право і суміжні права" та Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вчинити процесуальні дії та встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати відповідним обставинам, доводам сторін та поданим ними, а за необхідності й додатково одержаним доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути розглянуте й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ОПТ Плюс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 зі справи № 920/1193/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Корсак

Суддя В. Палій