Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 5021/756/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року та рішенняГосподарського суду Сумської області від 04.03.2015 року у справі Господарського суду№ 5021/756/12 Сумської області за заявоюПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"простягнення 63 139 238,50 грн.,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Сумихімпром"- Лебедюк Ю.А.,

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"- Циганкова А.О.

ВСТАНОВИВ:

За результатами нового розгляду Господарський суд Сумської області 04 березня 2015 року у справі № 5021/756/12 (суддя Зражевський Ю.О.) прийняв рішення, яким позов задовольнив частково, вирішив стягнути з ПАТ "Сумихімпром" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 28 174 862,95 грн. процентів за користування кредитом за період з 25.10.2011 року по 01.12.2012 року, 3 684 084,12 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.10.2011 року по 01.12.2012 року, 2 082 089,35 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за період з 25.10.2011 року по 01.12.2012 року, 36 973,28 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року у справі № 5021/756/12 (головуючий суддя: Пелипенко Н.М., судді: Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 04 березня 2015 року залишено без змін.

Не погодившись із судами попередніх інстанцій, скаржник Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04 березня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року у справі № 5021/756/12 в частині стягнення з відповідача на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 3 684 084,12 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.10.2011 року по 01.12.2012 року, 1 701 307,05 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за період з 25.10.2011 року по 01.12.2012 року та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Разом з тим, до Вищого господарського суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яким останній заперечує проти вимог касаційної скарги з підстав, викладених у ньому, та просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року та рішення Господарського суду Сумської області від 04 березня 2015 року в частині стягнення річних залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.06.2008р. між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі Сумської філії ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ВАТ "Сумихімпром" правонаступником якого є ПАТ "Сумихімпром" (позичальником), укладено кредитний договір № 283, п 1.1 якого встановлено, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру користування грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що становлять невід'ємну частину договору. Крім того, сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1.1 договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 23 000 000,00 грн.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У п. 1.1.3 кредитного договору зазначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 23% річних.

Разом з тим, судами встановлено, що додатковими угодами неодноразово змінювався розмір відсотків за користування кредитом та ліміт невідновлювальної кредитної лінії. Зокрема, пунктами 1, 3 додаткової угоди від 30.10.2009р. № 14 до кредитного договору від 20.06.2008р. № 283 визначено, що грошові кошти надаються у формі кредиту у сумі 110 948 077,84 грн. з процентною ставкою за користування кредитом - 23 % річних.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 29.10.2010р. № 20 термін остаточного повернення кредиту - 15.12.2010р.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з п. 1.1.3 цього договору, щомісячно за поточний календарний місяць, на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншом, виходячи із умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році та календарна кількість днів у місяці.

Відповідно п. 2.8.1 цього договору проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.7 договору, позичальник зобов'язаний сплатити щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані.

В той же час судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредит у розмірі 110 948 077,81 грн. Однак, суди з'ясували, що відповідачем, в порушення умов договору, не здійснено повного та своєчасного погашення кредиту, що підтверджується в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. у справі № 5021/1257/2011.

Предметом позовних вимог позивача в межах зазначеної справи, зокрема, є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.10.2011 по 01.12.2012 року в сумі 3 684 084,12 грн. та 2 082 089,35 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за період з 25.10.2011 року по 01.12.2012 року.

Стаття 625 Цивільного кодексу України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Водночас, суди встановили, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром". Також зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно абзацу 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Цією нормою також встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються.

Отже, протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлена заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушена справа про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Також у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 викладена правова позиція, відповідно до якої з урахуванням змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналіз зазначеного дозволяє зробити висновок про те, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а не штрафними санкціями, як зазначає скаржник в касаційній скарзі.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів касаційної інстанції підтримує висновок судів щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 684 084,12 грн. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.10.2011р. по 01.12.2012р. та 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за цей період в сумі 2 082 089,35 грн.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року та рішення Господарського суду Сумської області від 04 березня 2015 року в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 684 084,12 грн. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.10.2011р. по 01.12.2012р. та 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за цей період в сумі 2 082 089,35 грн. у справі № 5021/756/12 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2015 року та рішення Господарського суду Сумської області від 04 березня 2015 року в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 684 084,12 грн. за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.10.2011р. по 01.12.2012р. та 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом за цей період в сумі 2 082 089,35 грн. у справі № 5021/756/12 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк