Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №922/2456/14
Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №922/2456/14
Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №922/2456/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 922/2456/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Катеринчук Л.Й., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 23.02.2016 рокута постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 рокуу справі№ 922/2456/14 господарського суду Харківської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Мекап"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Михайлова В.В., дов. № 02-36/3177 від 21.12.2015 року; від ОСОБА_5 - ОСОБА_6, дов. б/н від 04.07.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року у справі № 922/2456/14 (суддя - Савченко А.А.) в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 відмовлено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року у справі № 922/2456/14 (головуючий суддя - Лакіза В.В., суддя - Бородіна Л.І., суддя - Здоровко Л.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року у справі № 922/2456/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року у справі № 922/2456/14, ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року у справі № 922/2456/14 скасувати. Справу № 922/2456/14 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 32, 34, 36, 38, 43, 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/2456/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коваленко В.М., суддя Куровський С.В., суддя Поляков Б.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2016 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2016 року № 08.03-04/2064 у зв'язку з недопустимістю повторної участі суддів Коваленка В.М., Куровського С.В., та Полякова Б.М. у розгляді справи, відповідно до п.2.3.53 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/2456/14 (розпорядження від 14.06.2016 року в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/2456/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Панова І.Ю., суддя Катеринчук Л.Й. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 року (у складі головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Панова І.Ю., суддя Катеринчук Л.Й.) касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року у справі № 922/2456/14 прийнято до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 05.07.2016 року.

В судове засідання 14.06.2016 року з'явилися уповноважені представники ПАТ "Укросцбанк" та ОСОБА_5, які надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вищеназваному складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши уповноважених представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мекап" (далі - ТОВ "Мекап") порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2014 року, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2014 року затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ТОВ "Мекап" на загальну суму 22341509,09 грн., з якої вимоги :

- Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області - 377738,83 грн. (третя черга ) та 121445,13 грн. (шоста черга);

- ОСОБА_5 - 6367264,00 грн. (четверта черга) та 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору (перша черга);

- Харківської міської ради - 1 121066,41 грн. (шоста черга) та 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору (перша черга);

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мекап" вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 14348927,66 грн., які забезпечені заставою майна боржника.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів заборгованість по заробітній платі в сумі 2631,06 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року у справі № 922/2456/14 апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2014 року у справі № 922/2456/14 щодо розгляду вимог ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2014 року у справі № 922/2456/14 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 17.09.2014 року у справі № 922/2456/14 скасовано в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів вимог фізичної особи ОСОБА_5 В цій частині справу № 922/2456/14 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 визнано вимоги кредитора ОСОБА_5 в сумі 6189264,00 грн., та включено їх до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу, а також 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів). Решту вимог у розмірі 178000,00 грн. відхилено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі № 922/2456/14 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 скасовано, відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 року у справі № 922/2456/14 касаційні скарги ТОВ "Мекап" та фізичної особи ОСОБА_5 задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року у справі № 922/2456/14 скасовано, ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 залишено в силі.

Постановою господарського суду Харківської області від 07.12.2015 року у справі № 922/2456/14 ТОВ "Мекап" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Харківської області ПАТ "Укрсоцбанк" було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14, за результатами розгляду якої заявник просив суд прийняти рішення, яким скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 та відмовити у визнанні вимог кредитора ОСОБА_5 в сумі 6189264,00 грн. (вх. № 3 від 01.02.2016 року).

При цьому, як на нововиявлену обставину для перегляду ухвали суду від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14, заявник посилався на рішення Аудиторської палати України від 24.12.2015 року № 319/5.1, на підставі якого до директора ПП "Право-Аудит Т.В." ОСОБА_9 та аудитора ПП "Право-Аудит Т.В." ОСОБА_10 було застосоване стягнення у вигляді зупинення чинності сертифікатів строком на 6 місяців з підстав допущення вказаними особами порушень ст. ст. 6, 19 Закону України "Про аудиторську діяльність", що, на його думку, ставить під сумнів та спростовує достовірність здійсненої ними аудиторської перевірки щодо заборгованості ТОВ "Мекап" перед громадянином України ОСОБА_5 за зворотною фінансовою позикою на суму 6189264,00 грн. та є підставою для відмови у визнанні вимог даного кредитора та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мекап".

Розглянувши вказану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в її задоволені та залишив без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що при прийнятті ухвали господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року та встановленні факту наявності заборгованості ТОВ "Мекап" перед фізичною особою ОСОБА_5 було надано оцінку, окрім аудиторського висновку, іншим первинним документам, які у сукупності і було покладено в основу прийнятого у справі рішення про визнання вимог кредитора в сумі 6189264,00 грн., що не спростовано заявником. Крім того, господарський суд вказав на те, що прийняте Аудиторською палатою України рішення від 24.12.2015 року № 319/5.1, яке не існувало станом на 13.05.2015 року, та лист Аудиторської палати України від 30.12.2015 року, не підтверджують факту наявності нововиявлених обставину справі в розумінні вимог ст. 112 ГПК України, а є новим доказом у справі, що ґрунтуються лише на доводах заявника, не підтверджених певними засобами доказування у відповідності до вимог ст. 34 ГПК України, а також фактах, які могли бути відомі станом на день прийняття спірної ухвали.

Переглянувши вказану ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року у справі № 922/2456/14 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

У відповідності до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановляння ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

З урахуванням приписів чинного законодавства, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 38 ГПК України.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні ухвали від 13.05.2015 року та встановленні факту наявності заборгованості ТОВ "Мекап" перед громадянином ОСОБА_5, господарським судом Харківської області було надано оцінку первинним документам в їх сукупності, висновки щодо якої й було покладено в основу прийнятого у справі рішення про визнання вимог кредитора в сумі 6189264,00 грн.

При цьому, аудиторський висновок, наданий Приватним підприємством "Право-Аудит Т.В.", в даному випадку був одним з доказів у справі щодо встановлення обставин наявності кредиторської заборгованості боржника перед ОСОБА_5, що виключає наявність такої обов'язкової умови встановлення факту існування нововиявленої обставини, як її істотність для розгляду справи.

Крім того, обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, до заяви про перегляд ухвали суду від 13.05.2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" не подано жодного належного доказу, яким спростовуються факти, покладені в основу судового рішення у справі.

Надане ПАТ "Укрсоцбанк" рішення Аудиторської палати України від 24.12.2015 року № 319/5.1, не містить підпису особи, якою воно прийняте, а лист Аудиторської палати України від 30.12.2015 року наданий у ксерокопії, а отже не можуть вважатись належними доказами у справі у розумінні ст. 36 ГПК України.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту вказаного рішення Аудиторської палати України від 24.12.2015 року № 319/5.1 не вбачається, що застосування санкцій стало наслідком неналежного виконання аудиторами професійних обов'язків саме при складанні аудиторського висновку за результатами аудиторської перевірки, проведеної Приватним підприємством "Право-Аудит Т.В." стосовно заборгованості ТОВ "Мекап" перед ОСОБА_5 станом на 31.12.2013 року.

Під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції ПАТ "Укрсоцбанк" було подано копію скарги від 11.06.2015 року за вих. № 08.42-136/43-02, на яку він посилається як на доказ, яким підтверджується те, що рішення Аудиторської палати України від 24.12.2015 року № 319/5.1 було прийнято за результатами перевірки проведення ПП "Право-Аудит Т.В." аудиторської перевірки щодо заборгованості ТОВ "Мекап" перед громадянином ОСОБА_5 за зворотною фінансовою позикою на суму 6189264 грн.

Проте, судом апеляційної інстанції не прийнято вказаний документ в якості належного доказу у справі, оскільки скаржником в порушення вимог ст. 101 ГПК України не було надано жодного обґрунтування наявності обставин неможливості подання його до господарського суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що прийняте Аудиторською палатою України рішення від 24.12.2015 року № 319/5.1 та лист Аудиторської палати України від 30.12.2015 року не підтверджують факт наявності нововиявлених обставин у справі, а є новими доказами у справі.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову ПАТ "Укрсоцбанк" в задоволені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 та правомірно залишили ухвалу господарського суду Харківської області від 13.05.2015 року у справі № 922/2456/14 без змін.

Викладені в касаційній скарзі доводи вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року у справі № 922/2456/14 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Катеринчук Л.Й. Панова І.Ю.