Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 902/1102/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р.у справі Господарського суду№ 902/1102/13 Вінницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КМП БЛІЦ"доЯмпільської районної державної адміністрації Вінницької областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Вінниціпростягнення 69 451,66 грн. заборгованостів судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Літневська Ю.С., дов. № б\н від 03.02.2014 р.; відповідача: не з'явились; третьої особи: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КМП БЛІЦ" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Райдержадміністрація) заборгованість у розмірі 69 451,66 грн. за виконані роботи по заміні віконних блоків.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи по заміні віконних блоків обумовлені в договорі № 3526 від 11.01.2013 р. (далі - Договір № 3526), укладеним з Райдержадміністрацією, проте остання грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.08.2013 р. (суддя Говор Н.Д.) позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. (колегія суддів: Мельник О.В., Грязнов В.В., Розізнана І.В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 22.08.2013 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Райдержадміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. і рішення Господарського суду Вінницької області від 22.08.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю. Викладені у касаційній скарзі вимоги Райдержадміністрація обґрунтовує посиланням на ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильне та неповне дослідження доказів, зокрема, вказує, що віконні блоки в приміщенні Райдержадміністрації були замінені в липні 2012 р., а договір підписаний лише 11.01.2013 р. і не був погоджений та завізований головним бухгалтером та юристом. Крім цього, зазначає, що Райдержадміністрація є органом державної влади та фінансується виключно з державного бюджету, а постановою КМУ № 943 від 22.10.2008 р. встановлено мораторій до 01.01.2014 р. на фінансування видатків для проведення капітального ремонту приміщень.

Товариство надіслало до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу Райдержадміністрації у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. та рішення Господарського суду Вінницької області від 22.08.2013 р. без змін. Викладені у запереченні вимоги Товариство обґрунтовує тим, що доводи Райдержадміністрації наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, а судові акти, які оскаржуються є законними та справедливими.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Райдержадміністрації не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Райдержадміністрацією (замовник) та Товариством (підрядник) 11.01.2013 р. було укладено Договір № 3526;

- за приписами п. 1.1. Договору № 3526 підрядник в межах договірної ціни виконує власними силами та засобами поточний ремонт приміщення Райдержадміністрації (заміна віконних блоків) згідно замовлення, здає в обумовлені терміни об'єкт в експлуатацію замовнику, ліквідовує недоробки дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт, а замовник приймає та оплачує надані послуги підрядником у відповідності до умов цього договору;

- за умовами п. 2.1. Договору № 3526 загальна вартість договору складає 69 451,66 грн. і є незмінною до повного виконання договору;

- згідно з п. 4.1. Договору № 3526 замовник проводить оплату вартості робіт після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, уповноваженими представниками сторін;

- Товариством були виконані роботи по заміні віконних блоків на суму 69 451,66 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 67 за січень 2013 р. за формою КБ-2в, підписаним обома сторонами (а.с. 11-14);

- Товариство надіслало лист № 73 від 31.05.2013 р. до Райдержадміністрації з вимогою здійснити оплату за виконані роботи у розмірі 69 451,66 грн. у термін до 15.06.2013 р., проте вимога залишена Райдержадміністрацією без задоволення і станом на 10.07.2013 р. заборгованість погашена не була, після чого Товариство звернулось до суду з даним позовом;

Відповідно до частини першої ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, виходячи зі змісту наведених норм та наявність підтвердженої матеріалами справи заборгованості Райдержадміністрації перед Товариством, зокрема ним на підтвердження виконання робіт по заміні віконних блоків додано акт приймання виконаних будівельних робіт № 67 за січень 2013 р. за формою КБ-2в, а доводи скаржника про те, що виконання робіт позивачем відбулось у липні 2012 р., а договір було укладено 11.01.2013 р., який до того ж не було погоджено та завізовано юристом і головним бухгалтером Райдержадміністрації не спростовують факт виконання робіт Товариством, а відтак господарські суди попередніх інстанцій на підставі наведених норм матеріального права та з урахуванням встановлених обставин щодо фактичного виконання робіт з наданням відповідних документів, правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення з Райдержадміністрації заборгованості в розмірі 69 451,66 грн.

Всі інші доводи Райдержадміністрації, викладені в касаційній скарзі, також були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, не спростовують його висновків, тому відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Райдержадміністрації не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. у справі № 902/1102/13 Господарського суду Вінницької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський