Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 908/4004/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача - Василенко Н. В. дов. Від 25.12.2014 року № 761,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року у справі Господарського суду Запорізької області за позовом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до ТОВ "Україна", треті особи - ПАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" в особі Київської філії ПАТ "СК "Страхові гарантії" та Торгово-промислова палата України, про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Україна" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 700000 гривень 00 коп. Коштів, перерахованих на користь відповідача за договором поставки зерна майбутнього врожаю № К001ZAP-F від 27 березня 2013 року; 25200 гривень 00 коп. договірної санкції (за період з 2 листопада 2013 року по 19 листопада 2013 року включно); 350000 гривень 00 коп. штрафу та 106065 гривень 53 коп. - 24 % річних за весь час користування грошовими коштами (за період з 12 квітня 2013 року по 2 грудня 2013 року включно).

Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем договірного зобов'язання з поставки товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 7 квітня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Україна" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" борг у розмірі 700000 гривень 00 коп., договірні санкції у розмірі 25200 гривень 00 коп., 350000 гривень штрафу, 24 % річних у розмірі 106065 гривень 53 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Україна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 7 квітня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Україна" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року, рішення Господарського суду Запорізької області від 7 квітня 2014 року в частині стягнення договірної санкції у розмірі 25200 гривень 00 коп., штрафу у розмірі 350000 гривень 00 коп. та 24 % річних за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 106065 гривень 53 коп. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову у вказаній частині відмовити, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України, незастосування положень ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка, на його думку, підлягала до застосування для врегулювання спірних правовідносин.

Зазначає, що не зміг належним чином виконати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин, які мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № К001ZAP-F, за вимогами п. 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) постачає покупцю наступну сільськогосподарську продукцію: найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 1000,000, а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 8.7 договору сторони підтверджують, що штрафні санкції, що передбачені цим договором, є прийнятними для обох сторін.

Судами встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання з поставки товару у кількості 1000,000 метричних тонн у строк до 1 листопада 2013 року.

Листом № 242 від 28 листопада 2013 року ТОВ "Україна" просило позивача переглянути строки виплат за договором поставки зерна майбутнього врожаю № К001ZAP-F від 27 березня 2013 року у зв'язку із форс-мажорними обставинами.

19 листопада 2013 року ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" направлено на адресу ТОВ "Україна" лист-вимогу № 960-02/11, за якою позивач відмовляється від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором № К001ZAP-F від 27 березня 2013 року, та вимагає від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання цього листа-вимоги повернути (перерахувати) все отримане за договором, зокрема, 700000 гривень 00 коп., на поточний рахунок позивача, та, відповідно до п. 6.3 договору, суму договірної санкції у розмірі 25200 гривень 00 коп., та суму штрафу у розмірі 350000 гривень 00 коп., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

ТОВ "Україна" не сплатило вказані суми, що і стало підставою звернення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" з даним позовом до суду.

Пунктами 1.2, 1.2.1, 1.3, 1.3.1 договору передбачено, що термін поставки: до 1 листопада 2013 року включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених даним договором.

Умови поставки: EXW - ПАТ "Розівський елеватор", філія "Якимівський елеватор", 72501, вул. Курортна, б. 1, смт. Якимівка, Запорізька обл, (06131) 9-16-97; (056) 789-99-51 (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказан(о) в листі покупця, що його направлено на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною даного договору.

Мінімальна партія товару для передачі покупцю - 500 тонн. У випадку, якщо загальна кількість товару відповідно п. 1.1 договору складає менше 500 тонн, покупець має право приймати товар в повному обсязі одноразово.

Судами встановлено, що ТОВ "Україна" неодноразово повідомлялось про неможливість своєчасного виконання договору № К001ZAP-F у термін до 1 листопада 2013 року та пропонувалось продовжити цей строк.

У зв'язку з відмовою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" продовжити строк виконання зобов'язання за договором , враховуючи п. п. 1.2, 1.2.1, 1.3, 1.3.1 договору, зобов'язання є простроченим, починаючи з 2 листопада 2013 року, й, відповідно, нарахування пені та штрафних санкцій здійснюється з даного моменту до моменту відмови позивача від зобов'язання за таким договором.

За п. 6.3 договору у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2 % від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, окрім договірної санкції, сплачує штраф у розмірі 50 % від суми, що визначена п. 3.1.1 цього договору.

Встановлено, що на виконання умов п. 3.1, 3.1.1 договору ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перераховано 700000 гривень 00 коп.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх належним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не приймає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для складення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору (у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 договору) протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. У випадку порушення постачальником грошових зобов'язань останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24 % річних за весь час користування грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За вимогами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Вказана норма встановлює підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме: випадок та непереборна сила. При цьому доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

Згідно ст.ст. 14 та 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення факту та форму засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні покладено на торгово-промислову палату України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до вимог закону обставин непереборної сили в спірних правовідносинах не було.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, повно встановивши усі істотні для справи обставини, правильно застосували до спірних правовідносин наведені норми закону, прийшли до юридично обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до відповідача наслідків невиконання договірного зобов язання, та задовольнили позов.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир