Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 5017/3593/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 рокуу справі господарського суду № 5017/3593/2012 Одеського областіза заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одесидо ТОВ "УММК"про визнання банкрутомліквідаторСніткіна І.А.за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "УММК" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду Одеської області від 31.01.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо боржника ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сніткіна І.А., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру та надати звіт про виконану роботу (том 1, а.с. 61 - 62).

19.09.2013 року, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатором подано до суду звіт з додатками (вх. №28050/13) та ліквідаційний баланс банкрута, складені за результатами проведення ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 141 - 172).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2013 року (суддя Бахарєв Б.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "УММК", вимоги, які не задоволені за недостатністю майна ухвалено вважати погашеними, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Сніткіної І.А. в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць за рахунок коштів боржника, зобов'язано ліквідатора провести заходи щодо ліквідації підприємства, забезпечити збереженість архівних документів банкрута і за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання у відповідності з частиною 2 статті 34 Закону (в зазначеній редакції), про що повідомити суд, повноваження ліквідатора та провадження у справі припинено з огляду на повноту здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 175 - 177).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - скаржник) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2013 року, провадження у справі про банкрутство припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, а ухвалою апеляційного суду від 27.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Жекова В.І., суддів: Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.09.2013 року у справі №5017/3593/2012. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що державна податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення юридичної особи-боржника з припиненням провадження у справі у зв'язку з недоведенням скаржником прав учасника провадження у справі про банкрутство (том 2, а.с. 1 - 2, 39 - 45).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції на ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2013 року, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 27.11.2013 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 5, 7, 14, 40, 52 Закону (в зазначеній редакції), підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 33, 34, 87, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про право контролюючого органу на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, оскільки за наслідком прийняття зазначеного судового рішення змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду від 27.11.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 91 ГПК України визначає коло осіб, що мають право апеляційного оскарження, такими особами є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони (боржник та кредитори), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 ПК України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону (в зазначеній редакції) має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки, підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу.

Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси контролюючих органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування контролюючими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення контролюючого органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (частина 4 статті 31 Закону в зазначеній редакції).

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 78 ПК України, у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків контролюючими органами проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з винесеною у справі ухвалою суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення юридичної особи-боржника та припинення провадження у справі про банкрутство від 19.09.2013 року, ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати зазначену ухвалу, провадження у справі припинити, мотивуючи тим, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд обмежив право контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки боржника (том 2, а.с. 7 - 14).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року контролюючому органу відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.11.2013 року, яке ухвалою апеляційного суду від 13.11.2013 року відкладено на 27.11.2013 року (том 2, а.с. 1 - 2, 28 - 29).

У судовому засіданні від 27.11.2013 року апеляційний суд, встановивши те, що ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не була кредитором у справі про банкрутство ТОВ "УММК", не мала конкурсних та поточних грошових вимог до боржника та була обізнана про порушення та здійснення щодо зазначеного підприємства провадження у справі про банкрутство, що підтверджується фактом надіслання податковій інспекції копії ухвали суду від 12.12.2012 року та листа ліквідатора №1М від 25.02.2013 року (том 1, а.с. 1 - 2, 40, 147, 148), що дозволяло ДПІ вчасно провести перевірку платника податків-боржника та заявити грошові вимоги. Відтак, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана податковою інспекцією ухвала суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури відсутнього боржника не стосується її прав та обов'язків, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно приписів статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції на ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2013 року та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції ухвали від 27.11.2013 року та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника провадження даній справі, тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію боржника.

Доводи скаржника (контролюючого органу) про неможливість розпочати проведення податкової перевірки через відсутність боржника та його посадових осіб за податковою адресою, як на підставу для задоволення касаційної скарги із скасуванням ухвали апеляційного суду та прийняття власного рішення про припинення справи про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що порушують процесуальні норми розгляду справ у господарських судах, оскільки після скасування ухвали апеляційного суду про припинення апеляційного провадження, справа направляється до апеляційного суду для здійснення такого провадження відповідно до частини 3 статті 111-13 ГПК України. Також необґрунтованими є доводи скаржника про те, що відсутність боржника за адресою місцезнаходження перешкодила йому в проведенні перевірки платника податків та донарахування податкових вимог, з огляду на наявність оперативних повноважень у контролюючих органів (податкової міліції) щодо розшуку недобросовісних платників податків, вилучення документів, накладення арештів та інше, які дозволяють їм належне виконання посадових обов'язків на предмет проведення податкових перевірок.

При цьому, шляхом направлення скаржнику, як органу доходів і зборів, в якому боржник перебував на податковому обліку, копії ухвали суду від 12.12.2012 року його було належно повідомлено про порушення справи про банкрутство боржника і станом на момент прийняття оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали суду про завершення ліквідаційної процедури від 19.09.2013 року у податкової інспекції було достатньо часу для того, щоб провести документальну позапланову виїзну перевірку боржника при належному виконанні контролюючим органом його обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на ухвалу господарського суду Одеської області від 19.09.2013 року у даній справі винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду та спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно приписів статті 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі №5017/3593/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко