Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.06.2018 року у справі №916/36/16
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №916/36/16
Ухвала КГС ВП від 26.03.2018 року у справі №916/36/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 916/36/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівДемидової А.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 16.02.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016у справі№ 916/36/16Господарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеський олійноекстракційний завод"третя особаПриватне акціонерне товариство "Креатив"простягнення 7839205,56 дол. США та 57705458,87 грнта за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський олійноекстракційний завод"до1. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"; 2. Приватного акціонерного товариства "Креатив"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт-Україна"провизнання договору недійснимза участю представників (за зустрічним позовом):

позивача: Куликовський В.В., дов. від 14.07.2016;

відповідача-1:Беседін В.І., дов. від 06.11.2014; Будниченко О.В., дов. від 10.08.2015;Подольська С.А., дов. від 11.04.2016;Чучук В.А., дов. від 11.04.2016;

відповідача-2: Пипко Р.П., дов. від 30.05.2016;

відповідача-3: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2016 у справі № 916/36/16 (суддя - Цісельський О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено. Суд визнав недійсним договір від 30.06.2015 № 151214Р24-1 про внесення змін до договору поруки від 30.07.2014 № 151214Р24.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді - Будішевська Л.О., Величко Т.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2016 у справі № 916/36/16 скасовано в частині задоволенні зустрічного позову та в цій частині прийнято нове рішення, яким зустрічний позов задоволено. Суд визнав недійсним договір від 30.06.2015 №151214Р24-1 про внесення змін до договору поруки від 30.07.2014 № 151214Р24. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2016 у справі № 916/36/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 916/36/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Іванова Л.Б.,

ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" надало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від ПАТ "Креатив" та ТОВ "Регіонпродукт-Україна" не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", третя особа ПАТ "Креатив" про стягнення 7839205,56 дол. США та 57705458,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк посилався на неналежне виконання ПАТ "Креатив" умов кредитних договорів від 21.08.2013 №151213К17, від 10.06.2014 №151214К12, від 19.09.2014 №151214К16/ЕЕР-17-ЕХІМ, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" як Поручителя ПАТ "Креатив" за договором поруки від 30.07.2014 №151214Р24 зі змінами, внесеними договором про внесення змін до від 30.06.2015 №151214Р24-1 до даного договору поруки, як Солідарного боржника.

ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" звернувся до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору про внесення змін від 30.06.2015 №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що договір про внесення змін від 30.06.2015 №151214Р24-1 до договору поруки №151214Р24, укладений між Банком та ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника - ПАТ "Креатив" за Генеральною кредитною угодою, укладений сторонами в порушення норм статей 203, 215 ЦК України з огляду на те, що директор ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", вчиняючи від імені товариства правочин не мав необхідного обсягу повноважень на підписання договору про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки №151214Р24. Загальні збори учасників ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", які відбулись 07.08.2015 прийняли рішення не надавати згоду на затвердження/схвалення договору про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24 укладеного між АТ "Укрексімбанк", ПАТ "Креатив" та ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" в якості Поручителя, оскільки зазначений правочин не відповідає інтересам товариства та порука є припиненою відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, а саме в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суди попередніх інстанцій, здійснюючи розгляд справи насамперед розглянули зустрічний позов, оскільки від результатів розгляду зустрічного позову залежить питання вирішення первісних позовних вимог і колегія суддів погоджується з таким висновком.

Господарські суди дослідили, що між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), ПАТ "Креатив" (Позичальник 1), ТОВ "Регіонпродукт-Україна" (Позичальник 2), ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" (Поручитель) 30.07.2014 укладений договір поруки №151214Р24, за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов'язання за Генеральною угодою від 17.11.2008 №151308N2. У випадку невиконання Позичальником Основного зобов'язання, Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників.

30.06.2015 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), ПАТ "Креатив" (Позичальник 1), ТОВ "Регіонпродукт-Україна" (Позичальник 2), ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" (Поручитель) укладений договір про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24.

Приймаючи рішення у справі відносно зустрічного позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з положень ЦК України та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і визнання недійсним договору від 30.06.2015 № 151214Р24-1 про внесення змін до договору поруки від 30.07.2014 № 151214Р24.

При цьому, суди виходили з того, що 07.08.2015 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", на яких прийнято рішення, зокрема, не надавати згоду на затвердження/схвалення договору про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24, оскільки зазначений правочин не відповідає інтересам товариства та порука є припиненою відповідно до ст.559 ЦК України (п. 3 порядку денного).

Суди дослідили, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" вчинялись будь-які дії, які б свідчили про подальше схвалення договору від 30.06.2015 про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24, натомість, рішенням позачергових загальних зборів цей договір не був схвалений загальними зборами учасників.

Також суди зазначили, що враховуючи солідарний обов'язок ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" з ПАТ "Креатив" по договору поруки від 30.07.2014 з погашення усіх боргових зобов'язань ПАТ "Креатив" як Позичальника, та зважаючи на обмеження укладення договорів без погодження ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" на суму, що не перевищує 2млн.грн відповідно до підпунктів 9, 19 пункту 4.1 Положення про виконавчий орган ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", директор ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" перевищив свої повноваження при укладанні спірного договору від 30.06.2015.

Зміни до договору поруки стосувалися не існуючих станом на 30.07.2014 зобов'язань ПАТ "Креатив" перед Банком за кредитним договором від 19.09.2014. Отже, уклавши спірний правочин, директор ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" значно збільшив обсяг відповідальності товариства як Поручителя шляхом поручительства за виконання Позичальником, у тому числі, зобов'язань за кредитним договором від 19.09.2014 без згоди на це вищого органу управління ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" - загальних зборів учасників.

Враховуючи ту обставину, що на момент укладення спірного правочину у директора ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" був відсутній необхідний обсяг повноважень для укладення договору про внесення змін від 30.06.2015 №151214Р24-1, позовна вимога за зустрічним позовом ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" про визнання його недійсним, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на підставі ст. 241, 203, 215 ЦК України, у зв'язку із порушенням вимог ч.3 ст.92 ЦК України при його укладенні.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про господарські товариства", виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Положенням про Виконавчий орган ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" визначено, що виконавчим органом товариства є одноособово директор товариства (п. 2.1 Положення) і директор товариства розпоряджається майном та фінансовими засобами товариства, укладає договори (контракти) на суму, що не перевищує 2000000,00 грн, але в будь-якому випадку не більше 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства (підпункт 19 п. 4.1 Положення).

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 ЦК України).

Суди дослідили, що 07.08.2015 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод", на яких прийнято рішення, не надавати згоду на затвердження/схвалення договору про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24, оскільки зазначений правочин не відповідає інтересам товариства та порука є припиненою відповідно до ст.559 ЦК України (п. 3 порядку денного).

При цьому, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що рішення про не надання згоди на затвердження/схвалення договору про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24 прийнято позачерговими загальними зборами учасників ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" після укладення спірного договору від 30.06.2015 внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24, що є суттєвим при вирішенні спору за зустрічними позовними вимогами.

До того ж, суди не дали належної оцінки рішенню позачергових загальних зборів учасників товариства від 26.06.2014 (протокол № 1), яким (питання № 18) вирішено надати директору товариства повноваження на остаточне погодження умов, укладення та підписання від імені ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" договору, рішення про укладення якого прийнято згідно цього питання, та інших, пов'язаних із ним документів та вчинення інших дій, пов'язаних із таким укладенням.

Також, суди, дійшли висновку, що в результаті укладання додаткових договорів до кредитних договорів від 21.08.2013, 10.06.2014 в частині збільшення обсягів фінансових зобов'язань та укладання нового кредитного договору від 19.09.2014 без погодження ТОВ "Одеський олійноекстракційний договір", як Поручителя Банком в односторонньому порядку збільшено відповідальність Поручителя ще до укладання договору від 30.06.2015 №151214Р24-1 про внесення змін до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24, а тому порука є припиненою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Тобто обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Водночас порука не припиняється, якщо поручитель надав свою згоду на зміну умов основного зобов'язання. Згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки.

Зокрема, у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно зі ст. 559 ЦК України. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.01.2011 у справі №5020-10/012.

Проте, суди не приділили уваги, що п. 2.1.7 договору поруки від 30.07.2014 визначено, що Поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань Позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Також, пунктам 3 та 4 спірного договору від 30.06.2015 про внесення змін до договору поруки, якими сторони визначили, що Поручитель підтверджує і погоджується, що зміни, внесені після дати укладення договору поруки до Генеральної угоди та кредитних договорів, вносилися за його попередньою згодою та що Поручитель підтвердив, що порука залишатиметься чинною й після укладення кредитних договорів від 21.08.2013, 10.06.2014, 19.09.2014 та внесених до них та до Генеральної кредитної угоди змін.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведене свідчить, що, під час розгляду зустрічного позову у даній справі місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України.

Що стосується первісного позову про стягнення з Поручителя заборгованості за договором поруки від 30.07.2014 №151214Р24, то розгляд даного позову, як вірно визначили попередні судові інстанції, залежить від результатів вирішення зустрічного позову у даній справі.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позовів за наведених у позовних заявах підстав.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє доводи скаржника в касаційній скарзі щодо безпідставного залучення апеляційним господарським судом ПАТ "Креатив" та ТОВ "Регіонпродукт-Україна" як відповідачів у зустрічному позові.

30.06.2015 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), ПАТ "Креатив" (Позичальник 1), ТОВ "Регіонпродукт-Україна" (Позичальник 2), ТОВ "Одеський олійноекстракційний завод" (Поручитель) укладений договір про внесення змін №151214Р24-1 до договору поруки від 30.07.2014 №151214Р24.

Результати розгляду справи за зустрічним позовом, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, впливають на права та обов'язки всіх сторін спірного договору.

Пунктом 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у даній справі залучено до участі у справі за зустрічним позовом як інших відповідачів ПАТ "Креатив" та ТОВ "Регіонпродукт-Україна". Розгляд справи відкладено на 26.04.2016. Тобто, судом апеляційної інстанції дотримано вимоги ст. 24, 99 ГПК України.

Оскільки, в силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 916/36/16 скасувати.

Справу №916/36/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді А.М. ДЕМИДОВА

Л.Б. ІВАНОВА