Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/25794/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кий авіа" на рішення господарського суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року у справі №910/25794/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Кий авіа" до Міжнародної асоціації повітряного транспорту (International air transport assоciation) в особі представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" - ІАТА Україна; приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" про стягнення суми, -

Встановив:

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Київське агентство повітряних сполучень "Кий авіа" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Міжнародної асоціації повітряного транспорту (International air transport asspciation) в особі представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" - ІАТА Україна та приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" 1 088 591,30 грн. збитків.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач подав заяву про відмову від позову в частині вимог заявлених до ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 лютого 2016 року у справі №910/25794/14 (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 4 березня 2016 року про виправлення описки), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року, провадження у справі в частині позовних вимог до ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" припинено. У задоволенні позовних вимог до Міжнародної асоціації повітряного транспорту (International air transport assоciation) в особі представництва "Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" - ІАТА Україна відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27 червня 2007 року між ПрАТ "Київське агентство повітряних сполучень "Кий авіа" і ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" укладено Агентський договір №01- 342/В, відповідно до п. 2.1. якого ПрАТ "Аеросвіт" доручає агенту (позивачу) здійснювати продаж послуг ПрАТ "Аеросвіт", а також просування, її послуг на території та відповідно до умов, визначених у агентському договорі, а Агент (позивач) приймає таке доручення.

Продаж послуг у сфері пасажирських авіаперевезень означає здійснення Агентом (позивачем) усіх дій, необхідних для того, щоб пасажир одержав чинний договір перевезення або МСО (ордер різних зборів), включаючи, але не обмежуючись, оформленням та видачею документа на перевезення чи МСО і одержанням відповідної оплати від пасажира.

Згідно з п. 2.3. Агентського договору при його виконанні ПрАТ "Аеросвіт" діє самостійно або через свого представника, яким є ІАТА Україна (відповідач 1), що діє в інтересах та від імені ПрАТ "Аеросвіт" або в інтересах ПрАТ "Аеросвіт" і від свого імені.

Вказаний агентський договір був укладений між двома сторонами - позивачем та авіакомпанією "Аеросвіт", проте, згідно пункту 5 вказаного договору визначені повноваження ІАТА Україна, який зазначений як представник авіакомпанії, а саме:

- впроваджувати технічні інструкції щодо оформлення, повернення та анулювання квитків в BSP (п.5.1.2. договору);

- отримувати від агента кошти від продажу послуг від імені авіакомпанії та будь-які інші кошти, які агент повинен сплатити відповідно до умов договору (включаючи штрафні санкції та компенсаційні платежі) та переказувати їх авіакомпанії, якщо інше не встановлено авіакомпанією (п. 5.1.3. договору);

- застосовувати до агента будь-які види відповідальності, які передбачені цим договором та посібником (в тому числі процедуру дефолту та адміністративні збори/штрафні санкції), а також отримувати компенсаційні платежі в тому числі адміністративні та банківські збори (передбачені в посібнику) та витрати за використання кредитної лінії (п.5.1.6. договору).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 червня 2011 року між позивачем та ІАТА Україна (відповідачем-1) був укладений договір з надання послуг BSPlink, згідно з п. 1.1. якого відповідач-1 (ІАТА Україна) зобов'язується надати позивачу (ПАТ "Кий Авіа") послуги по доступу та можливості користування BSPlink Покращений, а агент приймає дані послуги та зобов'язується сплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

Після оприлюднення в засобах масової інформації повідомлення про порушення господарським судом Київської області справи про банкрутство ПрАТ "Аеросвіт", фактично з 8 січня 2013 року припинився продаж квитків на авіаперевезення, які здійснювались відповідачем-2, внаслідок чого пасажири масово стали звертатися за поверненням коштів за невикористані авіаквитки.

Позивач звернувся до ІАТА Україна (відповідача-2) з листом від 8 січня 2013 року №2.1-2, в якому просив надати дозвіл на здійснення повернення коштів пасажирам за рахунок виручки, яка була отримана позивачем від продажу авіаперевезень на рейси авіакомпанії "Аеросвіт" в період з 24 по 31 грудня 2012 року у розмірі 2 124 203,38 грн., у період з 1 по 7 січня 2013 року у розмірі 359 734,82 грн., всього - 2 483 938,80 грн., та знаходиться на даний час у позивача, тобто - не перераховувати зазначені кошти на рахунок ІАТА Україна в обумовлені строки.

На вказаний лист, відповідачем-1 надано позивачу відповідь від 9 січня 2013 року, в якій повідомлялось, що: "На даний час ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" є дійсним членом системи BSP в Україні, і Агенти не мають ніяких обмежень для виконання усіх відповідних функцій для продажу та повернення авіаквитків у системах бронювання та у BSPlink. Взаєморозрахунки Агента з Авіакомпаніями BSP виконуються у відповідності до процедур BSP (BSP Manual for Agents, Loсal procedures, Chapter 14) згідно з Календарем BSP і у відповідні строки.".

Позивач протягом періоду з 8 по 10 січня 2013 року (звітний період з 8 по 15 січня 2013 року) здійснював повернення пасажирам коштів за придбані та невикористані авіаперевезення на рейси авіакомпанії "Аеросвіт", а 17 січня 2013 року перерахував на рахунок ІАТА Україна виручку від продажу авіаперевезень авіакомпанії "Аеросвіт" за звітний період з 8 січня 2013 року у розмірі 12 729 483,93 грн.

11 січня 2013 року від ІАТА Україна на адресу ПрАТ "Кий Авіа" надійшов лист, який був адресований всім членам системи BSP в Україні, в якому повідомлялося про те, що ІАТА призупинила членство авіакомпанії "Аеросвіт" (третьої особи), зазначене призупинення членства вступає в силу негайно, відповідно до положень Резолюції 850 Додаток F (Resolution 850 Attachment F), оскільки зазначена авіакомпанія ініціювала процедуру банкрутства.

Цей лист містив пряму заборону щодо продажу авіаквитків та повернення коштів, одержаних агентами від продажу авіаквитків на авіарейси авіакомпанії "Аеросвіт", особам, що їх придбали, а також містив вказівку на необхідність подальшого проведення розрахунків агентами за усіма неоплаченими рахунками безпосередньо з авіакомпанією "Аеросвіт".

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 5 лютого 2013 року ухвалу господарського суду Київської області від 29 грудня 2012 року у справі № Б3/160-12 про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" скасовано, а провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинено.

19 травня 2014 року позивач отримав від відповідача-1 вимогу про сплату недоотриманої суми за звітний період з 8 по 15 січня 2013 року у розмірі 1 088 591,30 грн., які позивач, з метою недопущення застосування до нього процедур дефолту, у зазначений строк сплатив.

Однак, вказуючи, що перерахування 4 червня 2014 року коштів у сумі 1 088 591,30 грн. фактично є його надмірними (додатковими) витратами, що в силу ст. 224 Господарського кодексу України є збитками, звернувся до господарського суду з цим позовом про відшкодування йому відповідачем-1 вказаної суми.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову в частині стягнення збитків з відповідача-1 відмовив. При цьому, судами зазначено, що перераховані позивачем відповідачеві-1 за вимогою від 19 травня 2014 року кошти у розмірі 1 088 591,30 грн. не є збитками позивача, оскільки є різницею між коштами, які він мав перерахувати і фактично перерахував відповідачу-1 за звітний період 8 по 15 січня 2013 року, надаючи агентські послуги іншим (без врахування ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт") авіакомпаній, яким позивач надавав агентські послуги.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Правовідносини, що склались між сторонами виникли на підставі агентського договору №01-342/В від 27 червня 2007 року, укладеного позивачем з авіакомпанією "Аеросвіт" та договору з надання послуг BSPlink від 15 червня 2011 року, який позивач уклав з відповідачем-1.

Статтею 1000 ЦК України унормовано, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ст. 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови повіреного від договору.

Суди попередніх інстанцій дослідивши та проаналізувавши умови обох зазначених договорів, дійшли правильного висновку, що представником ПрАТ "Аеросвіт" у відносинах між ним та позивачем щодо здійснення останнім продажу авіаквитків, може бути як ІАТА Україна (відповідач-1), так і авіакомпанія особисто.

Оскільки, після порушення відносно ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" провадження у справі про банкрутство, 10 січня 2013 року ІАТА відмовилась від виконання доручення авіакомпанії "Аеросвіт", про що повідомила авіакомпанію та агентів BSP, у тому числі позивача, вказавши, що з цього моменту відсутні будь-які повноваження на вчинення дій у системі BSP по розрахунках за усіма несплаченими рахунками та незавершеними продажами Авіакомпанії "Аеросвіт" з Агентами BSP, в тому числі, й повноваження здійснювати врахування в системі BSP суми коштів, повернутих позивачем в період з 8 по 10 січня 2013 року пасажирам за невикористані авіаквитки на рейси ПАТ "Аеросвіт" при здійсненні розрахунків у майбутніх періодах, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що починаючи з 10 січня 2013 року позивач був зобов'язаний здійснювати будь-які фінансові операції пов'язані з реалізацією авіаквитків відповідача-2, безпосередньо з авіакомпанією.

Врахувавши ту обставину, що з 10 січня 2013 року позивачем всі фінансові операції з реалізації авіаквитків відповідача-2 повинні були здійснюватись безпосередньо з авіакомпанією "Аеросвіт", а агентські розрахункові відомості за розрахунковий період з 8 січня 2013 року, містять відомості у розрізі п'ятдесяти шести авіакомпаній, відносно яких позивач виступав агентом та двадцяти восьми точок продажу авіаквитків, не містять відомостей про операції з продажу та повернення квитків на рейси приватного акціонерного товариства "Авіакомпаня "Аеросвіт", що суми, які зазначені у полі "Платіжний баланс" кожної агентської розрахункової відомості не відповідають сумам, у розрізі авіакомпаній та у двадцяти двох випадках є меншими, місцевий та апеляційний господарський суди дійшли правильного висновку, що заявлені до сплати у вимозі відповідача-1 від 19 травня 2013 року 1 088 591,30 грн. не є збитками позивача, оскільки є різницею між коштами, які він мав перерахувати і фактично перерахував відповідачу-1 за звітний період 8 по 15 січня 2013 року, надаючи агентські послуги іншим авіакомпаніям у зазначений звітний період.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а ч. 2 цієї ж норми визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема наявність збитків.

Відсутність хоча б одного елементу правопорушення виключає таку цивільно-правову відповідальність як відшкодування збитків.

З огляду на те, що попередніми судовими інстанціями не встановлено наявність збитків у позивача, підтверджених належними і допустимими доказами, що відповідає матеріалам справи, а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до аналізу та оцінки доказів, що виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначених ст. 1117 ГПК України, суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги в обґрунтування вини, протиправної поведінки відповідача-1, не можуть братись до уваги позаяк вони не впливають на правильність висновків попередніх судових інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кий авіа" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2016 року у справі №910/25794/14 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко