ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 915/1180/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 (головуючий суддя Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.)на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 (суддя Фролов В.Д.)у справі№ 915/1180/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу"про стягнення вартості частки у майні підприємства в розмірі 470.353,00 грн.,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачаСтоянова Г.П.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 у справі №915/1180/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" на користь ОСОБА_4 вартість частки у майні ТОВ "Зоря Інгулу" в сумі 15.818,32 грн. В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 454.534,68 грн.) відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 42, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, відповідно до статуту, затвердженого протоколом № 2 загальних зборів засновників від 18.07.2013 та зареєстрованого реєстраційною службою Баштанського районного управління юстиції 06.08.2013, Товариство з додатковою відповідальністю "Зоря Інгулу" створене на базі міжколгоспного садівничого підприємства "Зоря Інгулу", що реорганізувалося спочатку в Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Зоря Інгулу", а потім - в Товариство з додатковою відповідальністю.

Умовами п. 2.1 статуту визначено, що для забезпечення діяльності товариства створюється статутний капітал за рахунок внесків учасників. Розмір статутного капіталу товариства складає: 4.504.282,00 грн. Статутний капітал поділений на частки.

Згідно з додатком № 1 до статуту розмір частки позивача ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства склав 1,152 %.

Відповідно до умов п. 4.8 статуту учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, затверджується Наглядовою радою товариства згідно з чинним законодавством України. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, та в строк до 12 місяців з дня виходу.

14.02.2014 позивач звернувся з нотаріально посвідченою заявою до відповідача про добровільний вихід зі складу учасників ТДВ "Зоря Інгулу".

Рішенням загальних зборів від 08.05.2014, оформленим протоколом № 2, ОСОБА_4 виведено зі складу учасників ТДВ "Зоря Інгулу", вирішено виплатити позивачу вартість його частки у товаристві у розмірі 34.766,00 грн., яка становить 1,152% від загальної кількості голосів, у строк не пізніше 14.02.2015.

Вартість частки у майні була визначена згідно з висновком оцінки майна, виконаним ТОВ "Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики "Пи Кан" станом на дату подання відповідної заяви-на 01.11.2013.

16.07.2014 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 34.418,34 грн.

Позивач, не погодившись з виплаченою сумою його частки в майні товариства, звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 470.353,00 грн., оскільки вважає, що дійсна вартість його частки згідно зі звітом про фінансовий стан товариства (балансом) за 2014 рік становить 504.771,00 грн. (504.771,00 грн. - 34.418,34 грн. = 470.353,00 грн.).

Вирішуючи спір по суті, суди встановили, що згідно з даними звіту про оцінку майна, майнового права учасників ТДВ "Зоря Інгулу" № 447-07-16 від 12.07.2016, складеного ПП "Тасадор" на замовлення відповідача, ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 08.05.2014 склала 4.391.000,00 грн.

Згідно з висновком призначеної у справі місцевим судом судово-економічної експертизи від 30.11.2016 № 1916/1917 вартість частки ОСОБА_4 станом на 08.05.2014 складає 50.584,32 грн.

Враховуючи, що вартість майна товариства станом на 08.05.2014 становила 4.391.000,00 грн., суди дійшли висновку, що частка ОСОБА_4 у майні ТДВ "Зоря Інгулу" станом на 08.05.2014 складала 50.584,32 грн. (4.391.000,00 грн. * 1,152%).

Оскільки відповідач частково сплатив позивачу його частку в майні товариства в сумі 34.766,00 грн., суди на підставі висновку експерта та звіту ПП "Тасадор", виходячи з ринкової вартості майна товариства, задовольнили позов частково і стягнули з відповідача на користь позивача 15.818,32 грн. (50.584,32 грн. - 34.766,00 грн.).

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права, з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 151 Цивільного кодексу України до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Пунктом 4.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 роз'яснено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Як вбачається зі статуту відповідача, визначення вартості частки майна ним врегульовано не чітко. Так, пунктом 4.8 статуту визначено лише те, що учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно з частиною 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. За змістом частини 1 ст. 66 та ст. 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Таким чином судам при визначені розміру частки позивача слід було виходити з вартості чистих активів відповідача, тобто з вартості усього майна, що належить відповідачу, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

При цьому колегія суддів відзначає, що, як вбачається зі встановлених обставин справи, номінальні вартість частки позивача в розмірі 1,152% лише в статутному капіталі товариства (4504282,00 грн.) складає 51889,33 грн. без урахування вартості інших активів товариства.

Однак суди не встановили відповідної вартості майна відповідача в зазначеному вище порядку, пославшись виключно на висновок експерта та звіт ПП "Тасадор", котрими, як зазначили суди, визначено ринкову вартість майна товариства, та, відповідно, ринкову вартість частки позивача, що було б доцільно передовсім в разі продажу частки власником чи її викупу товариством. Адже ринкова вартість частки - це її вартість з урахуванням попиту і пропозиції, на яку впливають не лише майновий стан товариства, але й чинники немайнового характеру: стан на ринку, динаміка та перспективи розвитку товариства, прибутковість, репутація керівників тощо.

Відповідно ж до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У свою чергу позивач стверджував, що згідно зі звітом про фінансовий стан відповідача (балансом) за 2014 рік вартість чистих активів відповідача станом на початок 2014 року складала 43.817.000,00 грн., а дійсна вартість частки, яка підлягає виплаті на його користь, відповідно, складає 504.771,00 грн. (504.771,00 грн. - 34.418,34 грн. = 470.353,00 грн.).

У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак суди вказаним доводам позивача жодної оцінки не надали та самостійно зовсім не досліджували відповідних документів фінансової звітності відповідача, що унеможливлює підтвердження правильності остаточних висновків судів попередніх інстанцій. При цьому, беручи до уваги висновок оцінки майна, виконаний ТОВ "Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики "Пи Кан" та звіт ПП "Тасадор", суди не звернули уваги на те, що в цих документах визначалась поточна ринкова вартість певних майнових прав, а отже не визначили фактичну та правову прийнятність відповідних даних для доказування з урахуванням предмета спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі № 915/1180/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова О.А. Кролевець