Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 920/15/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін О. Залевської (дов. від 17.01.2014), О. Маківського (дов. від 08.01.2014), О. Вардамацької (дов. від 28.01.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Сумської області від 11 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 березня 2014 року у справі № 920/15/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 2 099 561 грн 61 коп.,

УСТАНОВИВ: У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 674 320 грн 48 коп. основного боргу, 70 862 грн 90 коп. пені, 155 774 грн 57 коп. інфляційних збитків і 129 520 грн 64 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 6 лютого 2006 року № 06/02-06 (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами і рішенням Господарського суду Сумської області від 11 грудня 2013 року (судді М. Лущик, В. Моїсеєнко, Є. Жерьобкіна), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 березня 2014 року, позов задоволено в частині стягнення 1 674 320 грн 48 коп. основного боргу, 155 774 грн 57 коп. інфляційних збитків і 129 520 грн 64 коп. річних; у частині стягнення 70 862 грн 90 коп. пені відмовлено з мотивів безпідставності.

Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просить рішення та постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 267 Господарського кодексу України, статей 22, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 6 лютого 2006 року сторони уклали договір № 06/02-06, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість та ціна якого визначається у специфікаціях (далі - договір).

Умовами договору сторони також погодили, що датою поставки вважається дата підписання акта прийому-передачі товару; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу до тридцяти днів з моменту поставки товару; за невиконання умов договору сторони передбачили неустойку (штраф і пеню) у розмірі 0,1 відсоток від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного Банку України діючої на момент невиконаного зобов'язання; договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, проте не довше ніж до 31 грудня 2012 року (пункти 4.2, 5.2, 6.2, 6.3, 8.2 договору).

Частина 3 статті 267 Господарського кодексу України встановлює додаткові вимоги до довгострокового договору поставки - якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

На дату укладення договору кількість поставки сторони не встановили, проте продавець здійснив першу поставку на підставі специфікації № 1 більше ніж через двадцять сім місяців і продовжував здійснювати поставки до липня 2010 року на загальну суму 4 070 678 грн 95 коп., з яких відповідач сплатив 2 396 358 грн 47 коп. і його борг дорівнює 1 674 320 грн 48 коп.

З вимогою погасити борг позивач звернувся в березні 2012 року, проте в порушення вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги зобов'язання не виконав, що й спричинило спір.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення основного боргу.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних. Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення збитків від інфляції та річні.

Водночас господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в позові в частині стягнення пені, оскільки в даному випадку позивач мав право звернутися з вимогою про її стягнення протягом року з моменту настання права такої вимоги.

При цьому господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними посилання позивача на пункт 6.3. договору, оскільки на момент поставки товару договір припинив дію.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Сумської області від 11 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 березня 2014 року у справі № 920/15/13 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець