Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.07.2014 року у справі №910/20130/13
Постанова ВГСУ від 02.03.2015 року у справі №910/20130/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 910/20130/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Холод І.П. дов. від 01.08.2014р.від відповідача:Вабіщевич Т.В. дов. № 73-66-66-2/589-1Д від 20.12.2014р.від третьої особи:не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Електровимірювач"на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р.у справі№ 910/20130/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Електровимірювач"доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруТовариство з обмежено відповідальністю "Елім-Партнер"провизнання недійсним договору застави.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Електровимірювач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач", правонаступником прав та обов'язків якого є позивач.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір укладений з боку ВАТ "Електровимірювач" головою правління Гречко С.М., який діяв на підставі Статуту Товариства з перевищенням повноважень, без отримання згоди Наглядової ради Товариства, а також подальшого схвалення такого договору, що свідчить про наявність підстав для визнання такого договору недійсним у відповідності до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. (суддя Стасюк С.В.) у справі № 910/20130/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. (головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), у задоволенні позову відмовлено повністю, з огляду на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору застави недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2014р. (головуючий суддя Євсіков О.О, судді Кролевець О.А., Попікова О.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. скасовано, справу № 910/20130/13 передано на новий розгляд.

Підставою для нового розгляду стало неналежне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій питання схвалення договору застави майнових прав від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1 наглядовою радою або загальними зборами ВАТ "Електровимірювач", подальшого схвалення оспорюваного договору позивачем, а також ненадання судами відповідної правової оцінки доказам, які мають значення для правильного вирішення спору щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі №910/20130/13 залучено до участі у справі Товариство з обмежено відповідальністю "Елім-Партнер" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

За результатами нового розгляду справи № 910/20130/13, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2014р. (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Ропій Л.М., Рябуха В.І.), у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" відмовлено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 92, 203, 215, 161, 241 Цивільного кодексу України та Закону України "Про акціонерні товариства", з огляду на встановлення тих обставин, що укладений головою правління Відкритого акціонерного товариства "Електровимірювач" Гречко С.М. договір застави майнових прав від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1 був в подальшому схвалений Загальними зборами Товариства ( протоколом № 13 від 21.06.2013р.), яким затверджувались звіти правління Товариства, наглядової ради, ревізійної комісії та результати фінансово-господарської діяльності за 2010-2012 роки, наявність якого, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, свідчить про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2014р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р., Публічне акціонерне товариство "Електровимірювач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним договір застави майнових прав № PL11-491/29-1 від 20.09.2011р.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 92, 97, 98, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 46 Закону України "Про господарські товариства". Скаржник зауважує, що оспорюваний договір застави було підписано головою правління ВАТ "Електровимірювач" з перевищенням повноважень, передбачених Статутом Товариства, та всупереч встановлених чинним законодавством обмежень, що є підставою для визнання такого договору недійсним. При цьому скаржник наголошує на тому, що договір застави майнових прав № PL11-491/29-1 від 20.09.2011р. є значним правочином, який тягне за собою відчуження майна ВАТ "Електровимірювач", а вирішення таких питань як відчуження майна товариства має вирішуватись за погодженням загальних зборів такого товариства, яких в даному випадку не відбулось.

09.02.2015р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ПАТ "Електровимірювач", в якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, викладених у вказаних рішеннях.

У судовому засіданні 09.02.2015р. розгляд касаційної скарги ПАТ "Електровимірювач" було відкладено до 16.02.2015р., про що було винесено відповідну ухвалу.

16.02.2015р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" подало до Вищого господарського суду України додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, які просив взяти до уваги та залишити оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Електровимірювач" - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2015р. розгляд касаційної скарги ПАТ "Електровимірювач" відкладено на 23.02.2015р. та зобов'язано сторони надати пояснення у справі № 916/3208/14.

23.02.2015р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" подало до Вищого господарського суду України додаткові пояснення у справі № 916/3208/14.

23.02.2015р. розгляд касаційної скарги у справі № 916/3208/14 не відбувся у зв'язку з лікарняним судді-доповідача та його було перенесено на 02.03.2015р., про що представників сторін було повідомлено телефонограмою Вищого господарського суду від 20.02.2015р., а також додатково 23.02.2015р. повідомленням під розпис.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.09.2007р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (позичальник) укладено договір про надання кредиту № CR07-443/29-1, відповідно до умов якого (враховуючи внесені зміни та доповнення до нього) банк зобов'язався надавати позичальнику кредит з лімітом фінансування у розмірі 6 971 316,75 євро зі строком повернення до 15.09.2014р.

У забезпечення виконання зобов'язання боржника - ТОВ "Елім-Партнер" за договором про надання кредиту від 11.09.2007р. № CR07-443/29-1 (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього), між Відкритим акціонерним товариством "Електровимірювач" (заставодавець), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Електровимірювач", та ПАТ "ОТП Банк" (заставодержатель) укладено договір застави від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1, предметом застави якого є майнові права вимоги заставодавця до заставодержателя щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку заставодавця №26008001308880 на момент підписання цього договору та/або будуть надходити (зараховуватись) на банківський рахунок протягом строку дії цього договору, а також грошові кошти, що знаходяться чи будуть надходити на банківський рахунок.

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання недійсним договору застави від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1 з огляду на його укладення головою правління ВАТ "Електровимірювач" Гречко С.М. з перевищенням наданих йому Статутом Товариства повноважень, що полягало у неотриманні згоди Наглядової ради позивача на укладення вказаного договору, в той час як в подальшому такий договір належним чином схвалений не був, що свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до приписів статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір застави від 20.09.2011р. №PL11-491/29-1 з боку позивача був підписаний головою правління Товариства Гречко С.М., який діяв на підставі Статуту ВАТ "Електровимірювач" та якого на вказану посаду обрано рішенням Загальних зборів Товариства, оформлених протоколом № 12 від 30.09.2010р.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту органами управління Товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган, ревізійна комісія.

Пунктом 7.4 Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

Згідно підпункту 7.10.1 пункту 7.10 Статуту правління є колегіальним виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді позивача та організовує виконання їх рішень.

Роботою правління керує голова правління, який є найвищою посадовою особою Товариства і несе у межах своїх повноважень безпосередню відповідальність перед акціонерами за результати виробничої та фінансової діяльності товариства (підпункт 7.10.2 пункту 7.10 Статуту).

Відповідно до підпункту 7.10.5 Статуту голова правління без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами всіх форм власності як в Україні так і за кордоном, громадянами і вирішує питання діяльності Товариства в межах та порядку, визначених Статутом та внутрішніми положеннями Товариства.

Абзацом 4 підпункту 7.10.6 пункту 7.10 Статуту передбачено, що як посадова особа, голова правління, серед іншого, укладає різного роду угоди та інші юридичні акти, видає довіреності (доручення) відкриває та закриває розрахунковий та інші рахунки.

Разом з тим, відповідно до абзацу 14 підпункту 7.9.9 пункту 7.9 Статуту прийняття рішення про укладення будь-якої кредитної угоди (договору), угоди (договору) про надання в заставу майна Товариства (рухомого та нерухомого), угоди (договору) про надання чи одержання позики, надання Товариством поруки чи гарантії або іншого забезпечення під виконання зобов'язань Товариства або третіх осіб, належить до виключної компетенції наглядової ради Товариства.

Із з'ясованих судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що наглядовою радою ВАТ "Електровимірювач" не приймалось рішення про укладення договору застави майнових прав від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1 та матеріали справи не містять докази оформлення вказаного рішення у вигляді окремого документу, з огляду на що, власне, є підстави вважати, що голова правління ВАТ "Електровимірювач", підписуючи оспорюваний договір без відповідного рішення наглядової ради Товариства про укладення такого договору, діяв з перевищенням наданих йому Статутом повноважень.

Водночас, за приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ВАТ "Електровимірювач" та ПАТ "ОТП Банк", укладаючи договір застави майнових прав від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1, погодили всі передбачені для даного виду договору істотні умови, вказаний договір був підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи містяться докази вчинення головою правління ВАТ "Електровимірювач" дій на виконання договору застави майнових прав від 20.09.2011р. № PL11-491/29-1, про що свідчить, зокрема, листування з ПАТ "ОТП Банк" з приводу вказаного договору, а також вчинення Товариством відповідних правочинів в забезпечення дійсності предмету застави, що, в свою чергу свідчить про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

При цьому касаційна інстанція враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 19.08.2014р. у справі № 5010\238\2012-16\12.

Разом з тим посаду голови правління ВАТ "Електровимірювач" як на дату підписання спірного правочину, так і на дату звернення останнього до суду з даним позовом, обіймала одна й та сама особа - Гречко С.М. Жодних доказів того, що у зв'язку з перевищенням наявних у голови правління ВАТ "Електровимірювач" повноважень при підписанні спірного договору застави вказану посадову особу було притягнуто до майнової або дисциплінарної відповідальності іншими органами управління Товариством, матеріали справи не містять.

Так, положеннями Статуту ВАТ "Електровимірювач" до органів управління Товариства віднесено ревізійну комісію, яка здійснює контроль за фінансовою і господарською діяльність Товариства, до повноважень якої, серед іншого, віднесено перевірку дотримання правлінням, головою та членами правління Товариства наданих їм повноважень щодо розпорядження майном Товариства, вчинення правочинів та проведення фінансових операції від імені Товариства (підпункти 7.11.1, 7.11.4 пункту 7.11 Статуту).

Згідно з підпунктом 7.11.5 пункту 7.11 Статуту ревізійна комісія здійснює планові та позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства, його філій та представництв. За підсумками проведення планових та позапланових перевірок ревізійна комісія складає висновки. Без висновку ревізійної комісії загальні збори не мають прав затверджувати річний баланс Товариства.

Згідно з підпунктом 7.11.6 пункту 7.11 Статуту ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок загальним зборам і наглядовій раді Товариства. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів у разі виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства.

З викладеного слідує, що ревізійна комісія ВАТ "Електровимірювач" при перевірці дотримання правлінням, головою та членами правління Товариства наданих їм повноважень щодо розпорядження майном Товариства, вчинення правочинів та проведення фінансових операції від імені Товариства, в будь-якому випадку мала дізнатись про факт укладення договору застави майнових прав від 20.09.2011р. №PL11-491/29-1 та, відповідно, повідомити про це наглядову раду Товариства, яка, в свою чергу, у випадку непогодження нею факту укладення Товариством вказаного правочину, мала, зокрема, скористатись наданими їй повноваженнями та прийняти рішення про притягнення до майнової відповідальності особи, яка підписала такий договір від імені Товариства.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виявлення ревізійною комісією ВАТ "Електровимірювач" будь-яких порушень головою правління Товариства щодо наданих йому повноважень розпорядження майном товариства та вчинення правочинів (зокрема, договору застави № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р.), про що мали б свідчити відповідні рішення наглядової ради Товариства.

Крім того, у випадку, якщо ревізійна комісія ВАТ "Електровимірювач" вважала би, що укладення договору застави майнових прав № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р. загрожує суттєвим інтересами Товариства, вона мала б скликати позачергові збори. Проте доказів проведення позачергових зборів Товариства матеріали справи також не містять.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в період з дати укладення договору застави № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р. вперше загальні збори акціонерів ВАТ "Електровимірювач" відбулись 21.06.2013р., що підтверджується відповідним протоколом № 13 від 21.06.2013р. Однак на вказаних загальних зборах Товариства не порушувалось питання щодо неправомірності дій голови правління Товариства при укладенні спірного договору, та, відповідно, питання про недійсність такого договору з вказаних підстав.

Зі змісту протоколу № 13 від 21.06.2013р. вбачається, що до порядку денного, серед інших, були включені наступні питання: звіт правління ВАТ "Електровимірювач" за 2010-2012 роки, затвердження звіту наглядової ради Товариства за 2010-2012 роки, затвердження звіту правління Товариства за 2010-2012 роки, затвердження звіту ревізійної комісії Товариства за 2010-2012 роки, затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства за 2010-2012 роки, які були погоджені та затверджені акціонерами ВАТ "Електровимірювач" без жодних зауважень.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що фактично вищим органам управління ВАТ "Електровимірювач" - загальними зборами акціонерів власними діями по затвердженню звітів наглядової ради, правління, ревізійної комісії Товариства та результатів фінансово-господарської діяльності Товариства за 2010-2012 роки, було схвалено вчинені головою правління Товариства дії щодо підписання договору застави майнових прав № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р., а отже - погоджено вказаний правочин.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку є підстави вважати спірний договір таким, що створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту його укладення, враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наступне схвалення такого договору, наявність яких відповідно до частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України виключає можливість визнання вказаного договору недійсним.

З огляду на викладені обставини та враховуючи, що ВАТ "Електровимірювач" звертаючись з позовом, всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено суду наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, суди дійшли правомірного та обґрунтованого висновку, що підстави для визнання договору застави майнових прав № PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р. недійсним в розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі ПАТ "Електровимірювач", які стосуються порушення та неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 92, 97, 98, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 46 Закону України "Про господарські товариства", не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку та визнаються судом касаційної інстанції необґрунтованими.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електровимірювач" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. у справі №910/20130/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова