Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 910/189/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація", м. Київ (далі - Товариство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016

зі справи № 910/189/14

за позовом Товариства

до: публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003", м. Київ (далі - Підприємство);

Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, м. Київ (далі - Департамент),

про визнання недійсною державної реєстрації права власності.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства - не з'яв.,

Підприємства - Гребеник І.С.,

Департаменту - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у цій справі відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства до Підприємства та Департаменту на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю. і Кропивна Л.В.) згадану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та направити останню на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а також "повідомити Третю особу по справі, яка не є резидентом України, про дату і час судового засідання по даній скарзі належним чином у відповідності до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та зупинити провадження у справі до моменту отримання судом належного повідомлення про вручення ухвали суду щодо розгляду касаційної скарги Третій особі". Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом приписів статей 22, 27, 64, 98 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин та висновків.

Матеріали справи не мітять будь-яких доказів (даних) щодо залучення до участі у справі як третьої особи (за зустрічним позовом) нерезидента України - компанії "Генезис Нетворк Лтд", тому відсутні підстави для, зокрема, зупинення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги компетентним органам іноземної держави щодо вручення за кордоном судового документа.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання недійсною державної реєстрації від 24.09.2015 права власності на об'єкти нерухомого майна за Підприємством з посиланням на те, що державна реєстрація права власності на майно за Підприємством була проведена з порушенням "діючого закону". Відтак позивачем оскаржується проведення державної реєстрації державним реєстратором під час реалізації ним у даному випадку владних управлінських функцій, тобто здійснення повноважень у спірних правовідносин як суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що даний спір не є господарським.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши, що зустрічна позовна заява в даній справі не підлягала розгляду в господарських судах України, погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстави для відмови у прийнятті згаданої позовної заяви.

Скаржник даного висновку, власне, й не заперечує, посилаючись на припис пункту 2 частини другої статті 11110 ГПК України, за яким порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. При цьому особою, яку, на думку скаржника, не було належним чином повідомлено про час і місце засідання апеляційного господарського суду, є компанія "Генезис Нетворк Лтд", котру скаржник вважає третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Однак відповідні доводи скаржника не приймаються Вищим господарським судом України.

Згідно із статтею 27 ГПК України:

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору;

- у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі;

- питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Як зазначено у підпункті 1.6 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі; саме лише зазначення, зокрема в позовній заяві, певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, названа компанія в установленому порядку не залучалася до участі у справі, апеляційний господарський суд й не зобов'язаний був повідомляти її про час і місце розгляду апеляційної скарги Товариства.

З тієї ж причини і у Вищого господарського суду України відсутні були підстави для повідомлення згаданої компанії про "дату і час" судового засідання з розгляду касаційної скарги, про що клопотав скаржник.

Не вбачається й визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з даної справи.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 зі справи № 910/189/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Студенець