Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 914/4285/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р.та рішеннягосподарського суду Львівської області від 16.02.2016р.у справі№914/4285/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"Простягнення 7 925 430,02грн.за участю представників

позивача - Смакоти Н.І., дов. №14-98 від 18.04.2014р.;

відповідача - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" про стягнення 7925430,02 грн., з яких 4230267,33 грн. основний борг, 793372,93 грн. пені, 2755113,15 грн. інфляційних втрат та 146676,61 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/4285/15 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів: Дубник О.П., Юрченко Я.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 4230267,33грн. - основного боргу, 396686,47 грн. - пені, 2755113,15 грн. - інфляційних втрат, 146676,61 грн. - 3% річних та 118881,45 грн. - судового збору. При цьому, судами зазначено, що враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на п'ятдесят відсотків, присудивши до стягнення з нього на користь позивача 396686,47 грн. пені.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою в частині відмови у стягненні 396686,47 грн. пені, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. скасувати в частині зменшення розміру пені на 396686,47 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" 396686,47 грн. пені, в стягненні якої було відмовлено, а в іншій частині - рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника позивача, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає часткову задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається з матеріалів справи 28.01.2014р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Червоноградтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2305/14-КП-21, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2245,0 тис.куб.м.

Розділом 5 договору сторони визначили ціну газу. Так, як встановлено судами, до сплати за 1000 куб.м. природного газу підлягає 4154,71 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п.5.2, 5.5 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

В пункті 7.2 договору зазначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п.п. 9.1-9.2 договору).

Згідно розділу 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено судами на підставі наявних у матеріалах справи документів, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ вартістю 5567386,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., які підписані представниками сторін без застережень. При цьому, відповідач розрахувався за отриманий від позивача природний газ частково, визнавши під час розгляду справи у суді першої інстанції основний борг у сумі 4230267,32 грн.

В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, встановивши у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України факт здійснення поставки позивачем у січні-грудні 2014 року імпортованого природного газу на суму 5567386,13 грн., часткову оплату відповідачем за поставлений газ та наявність заборгованості за отриманий газ у розмірі 4230267,32 грн., суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статі 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 11, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 230, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується невиконання Комунальним підприємством "Червоноградтеплокомуненерго" зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунків, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з останнього суми втрат коштів від інфляції, 3 % річних та пені передбаченої п.7.2 договору ґрунтуються на нормах закону. Разом з тим, враховуючи, що заявником касаційної скарги не оскаржуються судові акти попередніх інстанцій щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, а скарга стосується лише правомірності зменшення судами суми пені, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з цим, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних умов, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Задовольняючи заяву Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Комунальне підприємство "Червоноградтеплокомуненерго" перебуває у важкому фінансово-економічному стані, оскільки згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року збитки підприємства у декілька разів перевищують його доходи за звітний період. Станом на момент подачі даного позову в суд на кошти боржника в установах банків накладено арешт згідно постанов Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.08.2015 року ВП №34582186, ВП №40469831, ВП № 46391162, ВП № 44025663, ВП №39299310, ВП №41569357, ВП №44980799, ВП 44981589, при цьому, судами також встановлено, що відповідачем вчинялись дії на погашення розміру заборгованості за отриманий товар. Відтак, врахувавши причини неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, виходячи з інтересів сторін спірних правовідносин, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру пені таким наслідкам, поведінки винної сторони, тощо, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний господарський суд, скориставшись правом, наданим п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, правомірно дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 50% на суму 396686,47 грн.

Натомість, посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 42, 43, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи, неприйняття до уваги доводів та заперечень позивача, його фінансового стану, не зазначення доказів, на підставі яких прийнято рішення, підстав відхилення доводів сторін не ґрунтуються на наявних у матеріалах справи документах та спростовуються встановленими судами обставинами справи, відтак, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р у справі №914/4285/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В.Владимиренко

Судді Н.Г.Дунаєвська

Н.І.Мележик