Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/30363/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо невжиття ним передбачених законом заходів для виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 39500584 та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області від 08.11.2013 року ВП №39500584 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність винесеної постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2013 року № 39500584 доведена повністю

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, про ухвалення нового рішення, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не вжив всіх необхідних заходів для виконання рішення суду в повному обсязі, безпідставно та протиправно закінчив виконавче провадження, а тому постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2013 року ВП № 39500584 підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача необхідно визнати протиправною.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2а/1770/3128/2012 виданий 15.02.2013 року Рівненським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано КП «Рівненське ОБТІ» скасувати запис (номер запису 94-97 в книзі 1) про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлова будівля, ангар, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 23623604.

На підставі ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року про заміну сторони у виконавчому провадженні в адміністративній справі № 2а/1770/3128/2012, відповідачем винесено постанову від 16.08.2013 року ВП № 36988765 про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника - КП «Рівненське ОБТІ» на реєстраційну службу Рокитнівського районного управління юстиції.

Постановою від 19.08.2013 року № 36988765 відповідачем закінчено виконавче провадження, а виконавчий документ скеровано за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області для подальшого виконання.

Постановою від 28.08.2013 року ВП №39500584 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області відкрито виконавче провадження, копії постанови направлено боржнику (Реєстраційній службі Рокитнівського районного управління юстиції).

В вересні 2013 року, листом від 11.09.2013 року № 123/09.38 Реєстраційна служба Рокитнівського районного управління юстиції повідомила відповідача про неможливість виконання судового рішення суду з поважних причин, в зв'язку з тим, що державні реєстратори прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав наділені повноваженнями щодо скасування державної реєстрації прав та записів про реєстрацію прав лише у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, посилаючись на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи надану боржником відповідь, відповідач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про зміну та порядок виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року №2а/1770/3128/2012, а саме просив зобов'язати Реєстраційну службу Рокитнівського районного управління юстиції перенести запис (номер запису 94-97 в книзі 1) про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлова будівля, ангар, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рокитнівський район, с. Карпилівка, АДРЕСА_1, реєстраційний номер 23623604 з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати перенесений запис (подання до Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року).

Одночасно, відповідачем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження від 18.09.2013 року № 39500584.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у адміністративній справі №2а/1770/3128/2012 відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про зміну способу та порядку виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року у адміністративній справі №2а/1770/3128/2012.

Постановою від 11.10.2013 року ВП №39500584 відповідачем поновлено виконавче провадження, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

08.11.2013 року відповідачем складено акт державного виконавця про не виконання боржником рішення суду з поважних причин.

Постановою від 08.11.2013 року ВП №39500584 відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області закінчено виконавче провадження на підставі ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначалось вище, постановою від 28.08.2013 року ВП №39500584 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області відкрито виконавче провадження, копії постанови направлено боржнику (Реєстраційній службі Рокитнівського районного управління юстиції) та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 04.09.2013 року (т. І а.с. 68).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання боржником судового рішення у строк встановлений постановою від 28.08.2013 року ВП № 39500584.

Тобто, не отримавши документального підтвердження добровільного виконання боржником виконавчого листа № 2а/1770/3128/2012 виданий 15.02.2013 року, державний виконавець зобов'язаний був розпочати його примусове виконання шляхом вчинення виконавчих дій та використання повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Як вбачається з ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року (а.с. 82-85), за поданням відповідача про зміну порядку виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року №2а/1770/3128/2012, встановлено що, відсутні підстави, що ускладнюють виконання виконавчого листа № 2а/1770/3128/2012.

Виключний перелік підстав, за наявності яких виконавче провадження підлягає закінченню, наведено у ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону (п. 11);

Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Пунктом 3.7.4. Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року № 489/20802 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція) передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для закінчення виконавчого провадження став лист від 11.09.2013 року № 123/09.38 Реєстраційної служби Рокитнівського районного управління юстиції, в якому останній повідомив відповідача про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з тим, що державні реєстратори прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав наділені повноваженнями щодо скасування державної реєстрації прав та записів про реєстрацію прав лише у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, посилаючись на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів вчинення боржником у виконавчому провадженні будь-яких дій направлених на виконання судового рішення. Крім того, вищевказаний лист не може вважатися належним доказом причин поважності невиконання судового рішення. Акт державного виконавця про поважність причин невиконання судового рішення (т. І а.с. 88) складений без врахування вимог п. 1.5.2 Інструкції, а тому не може вважатись належним доказом поважності причин невиконання судового рішення.

Суд касаційної інстнації звертає увагу на те, що матерілали виконавчого провадження свідчать про те, що відповідачем всупереч вимог абз. 2 ч. 2 ст. 11, п. 11 ч. 1 ст. 49, ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції не вздійснено всіх необхідних дій спрямованих на виконання судового рішення, а тому така бездіяльність є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстнації приходить до висновку, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області від 08.11.2013 року ВП №39500584 про закінчення виконавчого провадження винесена перередчасно, без врахування вищезазначених вимог матеріального права, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі № 817/4145/13-а скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області щодо невжиття ним передбачених законом заходів для виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 39500584.

Постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області від 8 листопада 2013 року ВП № 39500584 про закінчення виконавчого провадження - скасувати.

Постанова набирає законної сили законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска