Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/11858/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом КП «Агентство програм розвитку Одеси» до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа - ТОВ «Акваспецстрой» про визнання дій протиправними , - ВСТАНОВИЛА:КП «Агентство програм розвитку Одеси» звернулося в суд із позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа - ТОВ «Акваспецстрой», в якому просило визнати протиправним та скасувати п.2 Вимоги №15-06-23-14/6951 від 16.07.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року скасовано постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасувано п.2 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області №15-06-23-14/6951 від 16.07.2013 року щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, КП «Агентство програм розвитку Одеси» було створено на підставі рішення Одеської міськради №5321-ІУ від 06.03.2006р. та зареєстровано виконкомом ОМР 18.05.2006р.

Засновником позивача - КП «Агентство програм розвитку Одеси» є Одеська міська рада.

Відповідно до Статуту, КП «Агентство програм розвитку Одеси» створене для задоволення потреб Одеської територіальної громади шляхом залучення національних та іноземних інвестицій в економіку міста Одеси з метою отримання прибутку.

В липні 2013 року, у відповідності до п.1.2.4.3 «Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Одеській області на І-й квартал 2013 року», посадовими особами ДФІ в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Агентство програм розвитку Одеси» за 2010, 2011, 2012 роки та І-й квартал 2013 року.

За результатами ревізії складено акт №06-76/10 від 04.07.2013р., в якому зроблено висновок про порушення підприємством вимог ст.ст.3,4,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.173,175 ГК України та п.13 «Страхування» Контракту від 28.03.2012р.

Так, ревізорами було встановлено, що згідно з актом №2 приймання-передачі робіт від 31.01.2013 року, на виконання Контракту від 28.03.2012р. №OdUIP-W-B1, ТОВ «Акваспецстрой» ОСОБА_4 здано, менеджером проекту Коноваловим Є.Г. прийнято та головним інженером Молнар М. проконтрольовано і здійснено нагляд за здійсненням робіт, що мають найменування: «страхування робіт, обладнання матеріалів (від всіх ризиків)» вартістю 390000 грн. (без урахування ПДВ); «страхування від збитків внаслідок пошкодження або втрати устаткування підрядника» вартістю 390000 грн. (без урахування ПДВ) та «страхування відповідальності перед третіми сторонами» вартістю 225000 грн. (без урахування ПДВ).

Далі, в ході зустрічної звірки (довідка від 10.06.2013р. №06-79\9-3), проведеної у ТОВ «Акваспецстрой» перевіряючими було встановлено, що загальна сума понесених останнім витрат, згідно з наданими до звірки укладеним генеральним договором від 15.01.2013р. №СМР\12-001 та договорами добровільного страхування укладеними з ПАТ «Одеська регіональна страхова компанія» (для цілей вищезазначених контрактів), складає лише 130080 грн., що відповідає загальній вартості страхових платежів за всіма укладеними ТОВ «Акваспецстрой» договорами страхування.

Таким чином, ДФІ було фактично встановлено безпідставне завищення позивачем вартості відшкодування понесених витрат на страхування на суму 968903,79 грн. з урахуванням ПДВ та без урахування 5% утримання згідно з п. 45 «Утримання» Контракту від 28.03.2012р.

16.07.2013 року на підставі вищезазначеного акту ревізії було складено Вимогу №15-06-23-14/6951 (з 4-х пунктів) щодо усунення підприємством позивача виявлених порушень законодавства, спрямована на повернення використаних не за цільовим призначенням коштів та відшкодування збитків.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та п.2 Вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, суд прийшов до висновку, що відповідачем - Державною фінансовою інспекцією в Одеській області пред'явлено вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх відшкодування.

З цього приводу колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на позицію Верховного суду України, висловленого у Постанові №21-120а-15 від 21.04.2015, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відповідно, вимоги органів державної фінансової інспекції України, пов'язані з відшкодування збитків, не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову підконтрольної установи та третьої особи щодо неправомірності висновків та скасування вимоги органу державного фінансового контролю, адже така вимога не породжує безпосередньо прав та обов'язків для даних суб'єктів.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову КП «Агентство програм розвитку Одеси» до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа - ТОВ «Акваспецстрой» про визнання дій протиправними - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді