Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ К/9991/26567/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011

у справі № 2а-2589/09/1414 Корабельного районного суду м. Миколаєва

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.08.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 08.10.2008 № 0001912300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі постанову суду першої інстанції та відмовити в частковому задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 13059,95 грн. згідно з рішенням від 08.10.2008 № 0001912300, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.09.2008 № 0131/14/00/23/НОМЕР_1, про порушення позивачем норм пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (Положення № 637), а саме: не оприбуткування готівки на загальну суму 2611,99 грн. на підставі фіскальних звітних чеків від 14.08.2008, 28.08.2008, 06.09.2008 та 11.09.2008.

За визначенням пункту 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, за абзацом 5 вказаного пункту, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків. При цьому, оприбуткуванням є здійснення всіх дій, передбачених вищенаведеними нормами щодо обліку факту надходження готівки в касу, зокрема і здійснення записів у розділі 2 КОРО «Облік руху готівки та сум розрахунків» щодо кожного факту надходження готівкових коштів.

Встановивши у судовому процесі факт не відображення позивачем у розділі 2 КОРО «Облік руху готівки та сум розрахунків» надходження готівки за фіскальними звітними чеками від 14.08.2008, 28.08.2008, 06.09.2008 та 11.09.2008 на загальну суму 2611,99 грн., апеляційний суд, всупереч правильному правовому регулюванню вищенаведених правових норм ототожнив це порушення із правопорушенням, встановленим ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо не ведення КОРО, норми якого передбачають окремий склад правопорушення.

Суд першої інстанції правильно вирішив спір у частині позовних вимог про скасування рішення від 08.10.2008 № 0001912300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому, однак, розгляд вказаного спору судом здійснений із порушенням правил предметної підсудності, встановлених ст. 18 КАС України, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 ст. 18 КАС України (у редакції на дату ухвалення постанови суду першої інстанції) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (частина 2 цієї статті).

Відповідно до підпункту 2 частини 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково, постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.08.2009 скасувати, змінити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев