Історія справи

Постанова ВАСУ від 29.03.2017 року у справі №826/10887/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/31215/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Донця О.Є.,

Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника позивача Зубюк О.А.,

представника відповідача Мельниченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року

у справі № 826/10887/16

за позовом Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

встановив:

Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - ДП «ОГХК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку), в якому просило:

- визнати протиправними дії Мінекономрозвитку щодо відмови у видачі висновку на продовження строків розрахунків в іноземній валюті за результатами розгляду листа-звернення № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року, з урахуванням листа № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року, листа-звернення № 296/13-05 від 13 травня 2016 року з доданими документами;

- визнати протиправною і скасувати відмову Мінекономрозвитку № 4102-10/156 від 04 травня 2016 року у видачі ДП «ОГКХ» висновку щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті на підставі листів-звернень № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року та № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року;

- визнати протиправною і скасувати відмову Мінекономрозвитку № 4102-10/197 від 25 травня 2016 року у видачі ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» висновку щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті на підставі листа-звернення № 296/13-05 від 13 травня 2016 року;

- зобов'язати Мінекономрозвитку видати ДП «ОГХК» висновок стосовно продовження встановлених строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом з ADELIS TRADE LLP (Великобританія) № 13/15-1 від 14 вересня 2015 року, з Додатками № 1 та № 2, зі зміною № 1 від 12 жовтня 2015 року (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 14 вересня 2015 року, Додаткової угоди № 2 від 18 грудня 2015 року), за зовнішньоекономічними операціями: на суму 324278,00 дол. США, на строк з 15 квітня 2016 року по 08 червня 2016 року; на суму 368503,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 09 червня 2016 року; на суму 163473,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 10 червня 2016 року; на суму 529018,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 13 червня 2016 року; на суму 371461,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 14 червня 2016 року; на суму 204856,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 15 червня 2016 року; на суму 1040491,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 16 червня 2016 року; на суму 285708,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 16 червня 2016 року; на суму 208307,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 17 червня 2016 року; на суму 454285,00 дол. США на строк з 15 квітня 2016 року по 17 червня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року позов задоволено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції в частині: визнання протиправними дій Мінекономрозвитку щодо відмови у видачі висновку на продовження строків розрахунків в іноземній валюті за результатами розгляду листа-звернення ДП «ОГХК» № 296/13-05 від 13 травня 2016 року з доданими документами; визнання протиправною і скасування відмови Мінекономрозвитку № 4102-10/197 від 25 травня 2016 року у видачі ДП «ОГХК» висновку щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті на підставі листа-звернення № 296/13-05 від 13 травня 2016 року та в частині зобов'язання Мінекономрозвитку видати ДП «ОГХК» висновок стосовно продовження встановлених строків розрахунків в іноземній валюті скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову:

зобов'язано Мінекономрозвитку повторно розглянути лист-звернення ДП «ОГХК» № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року та № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що всупереч положенням КАС України прийнято рішення, яке не захищає порушене право позивача. В той же час ст. 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Також вказує, що суд апеляційної інстанції в своєму рішенні посилається на лист звернення позивача № 4102-10/97 від 25 травня 2016 року, в той час як ним такий лист не подавався взагалі, що на його думку призвело до помилкового скасування цим судом рішення суду першої інстанції в частині.

В запереченнях, що надішли на адресу суду, відповідач не погоджується з касаційною скаргою, тому просить залишити її без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримала, просила задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник відповідача заперечила проти касаційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що ДП «ОГХК», з однієї сторони, та ADELIS TRADE LLP (Велика Британія), з іншої сторони, 26 серпня 2015 року укладено договір виробничої кооперації № ІС1.

Відповідно до п. 1 вказаного договору учасники уклали даний договір виробничої кооперації з метою спільного виробництва кінцевої продукції, яка поставляється в рамках договорів, укладених сторонами цього договору, а також для досягнення спільного господарського результату та використання сировини, яка поставляється в рамках договорів поставки, укладених між Учасниками цього договору, для кінцевого виробництва продукції.

Відповідно до умов договору виробничої кооперації між ДП «ОГХК» (Продавець) і ADELIS TRADE LLP (Покупець, Велика Британія) укладено експортний контракт № 13/15-1 від 14 вересня 2015 року (далі - експортний контракт) та додаткову угоду № 1 від 14 вересня 2016 року до нього.

Згідно з умовами вказаного експортного контракту для кінцевого виробництва продукції за Договором ДП «ОГХК» продає (поставляє) ADELIS TRADE LLP (Велика Британія) товар (рутиловий концентрат) виробництва продавця з метою виробництва кінцевої продукції в рамках договору виробничої кооперації від 26 серпня 2015 року, укладеного між ДП «ОГХК» і ADELIS TRADE LLP.

Товар поставляється на умовах FСА, СТАНЦІЯ Вільногірськ Придніпровської залізниці, України, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

На підставі листа ADELIS TRADE LLP № 349/UМСС від 18 грудня 2015 року до експортного контракту внесено зміни шляхом підписання сторонами Додаткової угоди № 2 від 18 грудня 2015 року.

У п. 6.2 експортного контракту сторони передбачили, що покупець оплачує повну вартість Товару протягом 180 днів, починаючи з дня поставки відповідної партії Товару.

У зв'язку з виниклою потребою продовжити строки розрахунків за зовнішньоекономічними операціями для контрагента ADELIS TRADE LLP (Великобританія) за експортним контрактом на строк до 180 календарних днів ДП «ОГХК» звернулось до Мінекономрозвитку з таким проханням.

Так, 15 квітня 2016 року до Мінекономрозвитку надійшов лист-звернення позивача № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року. У вказаному листі зазначено, що ADELIS TRADE LLP (Великобританія) є одним із основних зовнішньоекономічних партнерів ДП «ОГХК». На даний час на ринку склалася ситуація, коли пропозиція на сировинні матеріали керамічної, пігментної і електродної промисловості значно перевищує попит. У цих умовах великі споживачі диктують постачальникам свої умови, основною з яких є відстрочка оплати за поставлений товар від трьох місяців до року. З огляду на викладене позивач просив відповідача продовжити строк валютного контролю для контрагента ADELIS TRADE LLP (Великобританія) за експортним контрактом на строк до 180 календарних днів. До вказаного листа була додана копія експортного контракту з додатками.

Додатково листом № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року позивач направив відповідачу копії листів від 14 квітня 2016 року.

Також до Мінекономрозвитку 20 квітня 2016 року надійшов лист-звернення позивача № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року. Вказаний лист є аналогічним за вихідним номером і датою, а також змістом листу, який надійшов до відповідача 15 квітня 2016 року. Однак, до вказаного листа були приєднані додаткові документи, а саме - копії довідки ПАТ «Діамантбанк» № 4950/54.2-05 від 19 квітня 2016 року, вантажних митних декларацій та рахунків-фактур.

Листом від 04 травня 2016 року № 4102-10/156 Мінекономрозвитку повідомило ДП «ОГХК» про відсутність підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків. Підставою для відмови у наданні вказаного висновку стало те, що операція за експортним контрактом не відповідає критеріям, визначеним у п. 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. N 1409 (далі - Порядок № 1409), тобто не відноситься до жодного виду зовнішньоекономічних договорів, визначених ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та строки розрахунків за якими можуть бути продовжені. Також відповідач зазначив, що умовами експортного контракту визначений строк розрахунків за поставлений товар - 60 днів з дня поставки відповідної партії товару, тобто у межах законодавчо встановлених строків.

ДП «ОГХК» 13 травня 2016 року повторно звернулося до Мінекономрозвитку із листом-зверненням № 296/13-05 від 13 травня 2016 року, який містив аналогічні вимоги.

Листом від 25 травня 2016 року № 4102-10/197 Мінекономрозвитку повідомило позивача про відсутність підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків з тих підстав, що у листі-зверненні відсутня інформація щодо поставлених товарів (вартість, кількість, терміни поставки) та здійснених/нездійснених оплат за поставлені товари, не зазначено сум заборгованостей, що потребують продовження у розрізі наданих вантажно-митних декларацій. Тому, відповідно до п.п. 1 п. 9 Порядку № 1409, у Мінекономрозвитку відсутні правові підстави для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до Контракту

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з відсутності перешкод для продовження Мінекономрозвитку строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями по кожній із заяв, поданих позивачем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, виходив з того, що позивачем не виконано вимоги пп. 1 п. 4 Порядку № 1409 під час звернення до відповідача з листом № 296/13-05 від 13 травня 2016 року, що відповідно свідчить про законність дій Мінекономрозвитку в частині розгляду вказаної заяви. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції з приводу незаконності дій Мінекономрозвитку під час розгляду листа позивача № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року з урахуванням листа № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року, зобов'язавши відповідача повторно розглянути вказані листи.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин і надалі) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2016 року № 140 (чинної на час виникнення спірних праовдіносин) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

За змістом ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. N 1409 затверджено Порядок № 1409, який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків проведення розрахунків за такими операціями.

Згідно з п. 3 Порядку № 1409 висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Мінекономрозвитку.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1409 для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:

1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;

2) засвідчені в установленому порядку:

копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову;

копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Підставами для відмови у видачі висновку відповідно до п. 9 Порядку № 1409 є:

1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію;

2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, експортний контракт належить до договорів, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пп. 1 п. 2 Порядку № 1409 та строки розрахунків за яким можуть бути продовжені. Також встановлено відсутність підстав, передбачених п. 9 Порядку № 1409, для відмови у задоволенні листа ДП «ОГХК» № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року з урахуванням листа № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року та відповідно наданні позивачу висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями. В той же час встановлено, невідповідність поданого позивачем листа № 296/13-05 від 13 травня 2016 року з додатками пп. 1 п. 4 Порядку № 1409, оскільки у ньому відсутні відомості про стан виконання експортного контракту на момент звернення, а також сума заборгованості. Вказані обставини сторонами не оспорюються та не заперечуються.

Разом з тим, розглядаючи справу в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не в повній мірі погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині застосованого способу захисту порушеного права позивача, з огляду на наступне.

Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Повноваження суду при вирішенні справи визначено в ст. 162 КАС України. Вказана стаття містить норму, відповідно до якої суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тих обставин, що позивач неодноразово звертався до відповідача з одного й того ж питання, а також обмеження строками можливості відновлення порушеного права позивача, встановлення судами протиправності дій, рішень відповідача, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду України, суд касаційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання відповідача розглянути поданий позивачем лист та видати відповідний висновок про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями.

При цьому, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, зобов'язуючи відповідача розглянути повторно лист позивача, безпідставно вказав на невідповідність вимог листа позивача вимогам позовної заяви, як на підставу неможливості обрання судом способу захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача видати висновок про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями. Оскільки незважаючи на прохання ДП «ОГХК» продовжити строки валютного контролю, Мінекономрозвитку чітко ідентифіковано, що листи позивача стосувались саме питання продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями, про що свідчить зміст вказаних листів з описом фактичних обставин та посиланням на норми, що регулюють спірні правовідносини, та відповіді Мінекономрозвитку, надані позивачу на його листи, в яких йдеться про неможливість видати саме висновок про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями.

Крім того, безпідставними є доводи позивача про те, що суд апеляційної інстанції в своєму рішенні посилається на лист-звернення позивача № 4102-10/97 від 25 травня 2016 року, в той час як ним такий лист не подавався взагалі, я на підставу незаконності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Вказане посилання суду апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення на лист-звернення позивача № 4102-10/97 від 25 травня 2016 року є, безперечно, опискою в розумінні 169 КАС України та не може свідчити про незаконність судового рішення. При цьому, резолютивна частина рішення суду апеляційної інстанції, як і матеріали справи, свідчать, що документом під № 4102-10/97 від 25 травня 2016 року є відмова Мінекономрозвитку у видачі ДП «ОГХК» висновку щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті, яка прийнята на підставі листа № 296/13-05 від 13 травня 2016 року. Отже, судом помилково вказано реквізити листа-відмови Мінекономрозвитку в реквізитах листа-звернення ДП «ОГХК».

Згідно з ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Ч. 2 ст. 230 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині зобов'язання Мінекономрозвитку повторно розглянути лист-звернення ДП «ОГХК» № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року та № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті.

Крім того, до суду надійшло клопотання позивача про заміну сторони у зв'язку з перетворенням Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Так, відповідно до Наказу Мінекономрозвитку «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 15 листопада 2016 року № 1913 утворено Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом перетворення Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

Установлено, що Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для заміни Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Замінити Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року змінити.

Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повторно розглянути лист-звернення Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» № 218/14-04 від 14 квітня 2016 року та № 239/19-04 від 19 квітня 2016 року та видати висновок щодо продовження строків розрахунків в іноземній валюті.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: