Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/39359/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Сідліченка В. В.,

представника відповідача - Сумської митниці Міндоходів - Борисової Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення коштів,

встановив:

ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" звернулось з позовом до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в якому просив: скасувати рішення Сумської митниці про визначення країни походження товару від 05 квітня 2011 року № 805000003/2011/0019/1; визнати незаконною (недійсною) та скасувати картку відмови Сумської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05 квітня 2011 року № 80500000/1/00048; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених грошових коштів у зв'язку з митним оформленням товару у розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях Сумська митниця Міндоходів просила залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача - Сумської митниці Міндоходів, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що в межах контракту № 03-29/41726-55780 від 22 січня 2010 року позивачем ввезено на митну територію України товар - дизельні двигуни.

Для митного оформлення товару позивач надав до відділу митного оформлення Сумської митниці Державної митної служби України вантажну митну декларацію № 805000009/2011/003695 від 28 березня 2011 року.

Позивач задекларував митну вартість товару за ціною - 757 450 грн 48 коп. (з врахуванням витрат на перевезення), що підтверджується ВМД № 805000009/2011/003695 від 28 березня 2011 року та декларацією митної вартості № 805000009/2011/003695 від 28 березня 2011 року.

Позивачем для підтвердження визначення країни походження товару надано відповідачу: контракт № 03-29/41726-55780 від 22 січня 2010 року, додаткову угоду № 1-А від 11 травня 2010 року до контракту, додаткову угоду № 12 від 28 лютого 2011 року до контракту, рахунок-фактуру (інвойс) № 608 від 23 березня 2011 року, платіжні доручення № 23 від 21 березня 2011 року та № 25 від 22 березня 2011 року, товарну накладну МР № 0447767 від 23 березня 2011 року з додатком № 1, транзитну декларацію № 11206528/240311/0000967 з добавочним листом до транзитної декларації, декларацію на товари № 06528/240311/0003283 від 24 березня 2011 року з добавочним листом, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) ВР № 0002839, сертифікат про походження товару форми СТ-1, акт експертизи походження товарів, декларацію митної вартості № 805000009/2011/003695 від 28 березня 2011 року та ВМД № 805000009/2011/003695 від 28 березня 2011 року.

На підставі наданих документів Сумська митниця прийняла рішення про визначення країни походження товару від 05 квітня 2011 року № 805000003/2011/0019/1.

В пункті 7 вказаного рішення митний орган зазначив, що у нього виникли сумніви стосовно критерію походження товару, так як документи щодо країни походження сировини та комплектуючих до ТПП не надавались (згідно з актом експертизи від 03 березня 2011 року №1400/1); відсутні документи, які містять вартісні показники використаної сировини іноземного походження, їх перелік, розрахунок собівартості кінцевої продукції, на підставі якого визначено частку вартості імпортної сировини у загальній вартості готової продукції. В зв'язку з чим неможливо перевірити критерій достатньої переробки товару. Враховуючи вимоги п.п. 4, 19 "Правил визначення країни походження товарів", затверджених Рішенням Ради Глав Урядів країн СНД від 30 листопада 2000 року, надання преференційного режиму зі сплати ввізного мита не можливо. Згідно з декларацією про походження товару - країна походження товару - Білорусь.

На підставі рішення про визначення країни походження товару від 05 квітня 2011 року № 805000003/2011/0019/1 Сумською митницею позивачу видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05 квітня 2011 року № 805000003/1/00048.

Не погоджуючись з рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті передчасно, з порушенням вимог митного законодавства, що, відповідно, призвели до додаткових витрат позивача по сплаті митних платежів, а відтак підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, тому в позові відмовив.

З приводу прийнятих судових рішень колегія суддів касаційного суду зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 279, 282, 283 Митного кодексу України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару. Такий сертифікат був наданий Сумській митниці для митного оформлення товару разом з іншими документами - додатковими відомостями, які підтверджують країну походження товару згідно із ч. 2 п. 5 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864.

В сертифікаті форми СТ-1 згідно з критеріями достатньої переробки товару зазначено, що країною походження товару є Республіка Білорусь.

У відповідності до п. 1 Правил визначення країни походження товарів (далі - Правила від 30 листопада 2000 року), затверджених Рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних держав від 30 листопада 2000 року, країною походження товару вважається країна-учасник Угоди, де товар був повністю виготовлений або підданий достатній обробці/переробці. Підтвердженням дотримання критерію достатньої обробки/переробки є Сертифікат СТ-1, що видається компетентним органом країни експорту з зазначенням літери Д у графі 9 цього сертифікату. Сертифікат СТ-1 № 1/2487-1, який поданий позивачем, виданий компетентним органом Республіки Білорусь, а Торгово-промислова палата Республіки Білорусь підтвердила дотримання критерію достатньої переробки.

Окрім того, згідно Порядку роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниця при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1070 від 09 листопада 2009 року, чинного на час митного оформлення, рішення про визначення країни походження приймається Митним органом виключно у разі наявності наступних підстав:

1.6.1. Визнання сертифіката підробленим (фальсифікованим) за результатами перевірки уповноваженим органом.

1.6.2. Визнання преференційного сертифіката недійсним відповідно до Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Держмитслужби від 13 жовтня 2003 року № 683.

1.6.3. Визнання країни походження товару, заявленої у митній декларації відповідно до Класифікації валют та держав світу, затвердженої наказом Держкомстату від 08 липня 2002 року № 260, невідомою (за винятком товарів, наведених у статті 282 Митного кодексу України).

1.6.4. Відновлення до товару режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння згідно законодавством України.

Наведене дає підстави дійти висновку, що Митний орган має виключний перелік підстав для позбавлення імпортера преференційного режиму.

У відповідності до п. 7 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864, лише за відсутності належним чином оформленого сертифіката про походження товару така країна визнається невідомою. Товари, країна походження яких невідома, пропускаються митним органом з метою їх переміщення через митний кордон України за умови сплати мита за повними ставками.

Разом з тим, відповідно до пункту 16 Правил визначення держави походження товарів та ч.ч. 4 і 5 ст. 283 МК України, у разі виникнення сумніві з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей. Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом , не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості. Тобто, вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до компетентних організацій країн СНД ще не є підставою для відмови в прийнятті митної декларації.

Між тим, як встановлено судами, країною походження товару (дизельних двигунів) є Республіка Білорусь. Це підтверджується документами, наданими до Сумської митниці, зокрема, в тому числі і сертифікатом форми СТ-1, які підтверджують ту обставину, що країною походження товару (дизельних двигунів) є Республіка Білорусь, згідно із критеріями достатньої переробки товару.

Листом від 20 січня 2012 року Мінське відділення Білоруської торгово-промислової палати також підтвердило, що сертифікат про походження товару форми СТ-1 №1/2487-1 від 23 березня 2011 року видавався ВАТ «Мінський моторний завод» на товар двигуни дизельні з комплектом ЗІП Д245.7Е2-2841, Д245-291, Д243-726, які, в свою чергу, відповідають критерію достатньої переробки (правило адвалерної частки). В листі Державного митного комітету Республіки Білорусь також зазначається, що сертифікат СТ-1 №1/2487-1 від 23 березня 2011 року дійсно видавався, та відомості, котрі у ньому містяться, є достовірними.

Правовий аналіз наведених норм та документів свідчить про те, що під час прийняття рішення про визначення країни походження товару від 05 квітня 2011 року № 805000003/2011/0019/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805000003/1/00048 від 05 квітня 2011 року відповідачем порушено порядок їх прийняття.

Оскільки під час вирішення спору суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, то скаргу відповідача про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення від 05 квітня 2011 року № 805000003/2011/0019/1 та картки відмови від 05 квітня 2011 року № 80500000/1/00048 слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

Статтями 264-266 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція вже була викладена у постанові Верховний Суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Крім того, у постанові від 07 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення коштів ґрунтується на не правильному застосуванні норм матеріального права, а тому судове рішення в частині стягнення коштів підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 226, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року змінити:

скасувати його в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених грошових коштів у зв'язку з митним оформленням товару у розмірі - 45 000 грн; в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: