ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2017 р. м. Київ К/800/10300/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив визнати неправомірними дії щодо не нарахування та не виплати йому з 26 жовтня 2014 року заробітної плати відповідно до частини першої статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) зі змінами щодо розмірів посадових окладів працівників апарату суду, внесеними Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII); зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ.

Зобов'язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ, з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року.

Зобов'язано ТУ ДСА України в Дніпропетровській області здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ та за період з 29 березня 2015 року відповідно до статті 147 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ), з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 01 серпня 2014 року працює в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська на посаді помічника судді, що підтверджується копією трудової книжки.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем неправомірно не здійснено перерахунок заробітної плати, оскільки заробітна плата позивача з 26 жовтня 2014 року повинна обчислюватися в розмірах, встановлених абзацом 2 частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, а з 29 березня 2015 року - абзацом 2 частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № 192-VІІІ.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена Постановою КМУ № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи викладене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону №2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15, від 13 липня 2016 року № 820/4653/15 та № 818/3372/15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_2 та задоволення позову про перерахунок та виплату заробітної плати.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ТУ ДСА України в Дніпропетровській області підлягає задоволенню. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Заїка М.М.

судді: Загородній А.Ф.

Кобилянський М.Г.