Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2016 р. м. Київ К/800/21343/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Рівненській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара", Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про скасування пункту вимоги за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації в Рівненському окружному адміністративному суді пред'явив позов до ДФІ в Рівненській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара", Рівненське обласне виробниче комунальне підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про скасування пункту вимоги.

Просив скасувати пункт 9 вимоги ДФІ в Рівненській області від 02 лютого 2012 року № 17-06-17/797 "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень" в частині: встановлення завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара" вартості виконаних робіт на загальну суму 136 008,00 грн., а саме у зв'язку з не уточненням договірної ціни з цінами виробників вартості насосів; необхідності забезпечення повернення зайво сплачених грошових коштів в сумі 136 008,00 грн., в тому числі в разі необхідності шляхом проведення претензійно-позовної роботи з підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, позов задоволено.

Скасовано пункт 9 вимоги ДФІ в Рівненській області від 02 лютого 2012 року № 17-06-17/797 "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень" в частині: встановлення завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара" вартості виконаних робіт на загальну суму 136 008,00 грн., а саме у зв'язку з не уточненням договірної ціни з цінами виробників вартості насосів; необхідності забезпечення повернення зайво сплачених грошових коштів в сумі 136 008,00 грн., в тому числі в разі необхідності шляхом проведення претензійно-позовної роботи з підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФІ в Рівненській області подала касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Рівненській області на виконання пункту 1.3.4.1 плану роботи Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області на III квартал 2011 року та на підставі направлення від 30 вересня 2011 року № 728 проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Головного управління житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної адміністрації за період з 01 лютого 2009 року по 30 червня 2011 року, в ході якої виявлені порушення фінансової дисципліни.

За результатами ревізії складено акт про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної адміністрації за період з 01 лютого 2009 року по 30 червня 2011 року від 22 грудня 2011 року № 17-05-06/130, на підставі якого ДФІ в Рівненській області 02 лютого 2012 року направлено позивачу вимогу за № 17-06-17/797 про усунення виявлених ревізією порушень, в якому, зокрема зазначено:

Ревізією встановлено, що в порушення пунктів 3.2.5, 3.2.9 та 3.3.9

ДБН Д.1.1-1-2000 ТОВ "Сахара" завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 202 364,69 грн.

Як наслідок, необхідно забезпечити повернення зайво сплачених коштів в сумі 202364,69 грн., в тому числі в разі необхідності, шляхом, проведення претензійно-позовної роботи з підрядником - ТОВ "Сахара" щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Згідно з Положенням про ДФІ України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) ДФІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

ДФІ України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення ДФІ України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ДФІ України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, в якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10 лютого 2015 року 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за позовом Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції в Рівненській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара", Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про скасування пункту вимоги, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.