Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2014 р. м. Київ К/800/55221/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівДонця О. Є., Єрьоміна А. В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулась до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківська дитяча поліклініка № 15" виконати п. 8 вимоги від 08 листопада 2012 року № 0715/15128, а саме: забезпечити відшкодування на реєстраційний рахунок установи зайво сплачених бюджетних коштів внаслідок покриття витрат іншої юридичної особи в розмірі 7 677,98 гривень; у разі необхідності звернутися з відповідним позовом до суду; у випадку звернення з відповідним позовом до суду залучити ДФІ в Харківській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями Державної фінансової інспекції в Харківській області проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" за період з 01 грудня 2008 року по 01 вересня 2012 року, за результатами якої складений акт від 05 жовтня 2012 року № 07-20/11.

На підставі викладених в акті перевірки порушень Державною фінансовою інспекцією у Харківській області складена вимога про їх усунення, якою зобов'язано, зокрема пунктом 8, забезпечити відшкодування на реєстраційний рахунок установи зайво сплачених бюджетних коштів внаслідок покриття витрат іншої юридичної особи в розмірі 7 677,98 гривень. У разі необхідності звернутися з відповідним позовом до суду, у випадку звернення з відповідним позовом до суду залучити ДФІ в Харківській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У зв'язку з не виконанням відповідачем вказаної вимоги позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» (в редакції на час ухвалення судового рішення) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для підтвердження виявлених в ході операційного аудиту фактів порушення законодавства та належного їх документування контролюючий орган забезпечує проведення ревізії відповідно до Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Пунктом 35 вказаного Порядку визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, управління ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, п. 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно із ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу про усунення виявленого ревізією порушення чинного законодавства.

Відшкодування збитків, завданих державі, тобто фактично захист права держави, порушеного діями об'єкта контролю, може відбуватись лише в порядку позовного провадження, під час якого суд перевіряє і оцінює всі обставини, необхідні для встановлення наявності підстав для стягнення збитків.

Таким чином, про виявлені під час ревізії збитків фінансова інспекція зобов'язана зазначити про це в акті перевірки, однак вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом зобов'язання сторони забезпечити стягнення чи повернення коштів.

За висновком колегії суддів, виявлені в ході ревізії збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому правильність обчислення їх розміру, як і наявність підстав для їх стягнення, перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Крім того, всупереч вищенаведеним приписам оскаржуваний пункт вимоги не відповідає критерію визначеності, оскільки не містить вичерпної вказівки відповідачу щодо конкретної дії, вчинення якої призведе до усунення виявлених порушень, натомість передбачає альтернативні шляхи відшкодування коштів, а саме: "У разі необхідності звернутися з відповідним позовом до суду".

Між тим, пункт 49 Порядку передбачає порядок пред'явлення цивільних позовів до винних працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі.

При цьому позивач не враховує, що результат проведення претензійно-позовної роботи не може бути відомий заздалегідь, тобто вчинення таких дій не обов'язково призведе до усунення порушення. Водночас ані в акті, ані у вимозі відповідач не зазначає осіб, вина у вчиненні порушення яких встановлена під час ревізії.

Так, відповідно до статей 133, 134 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Аналіз вказаних норм не дає підстави для висновку про можливість їх застосування до спірних відносин.

Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи

№№ 21-40а14, 21-89а14, відповідно).

З врахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками судів про достатність підстав для задоволення позову у спосіб визначений позивачем.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, та керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позову Державної фінансової інспекції в Харківській області до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 15" про зобов'язання Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківська дитяча поліклініка № 15" виконати п. 8 вимоги від 08 листопада 2012 року № 0715/15128, а саме: забезпечити відшкодування на реєстраційний рахунок установи зайво сплачених бюджетних коштів внаслідок покриття витрат іншої юридичної особи в розмірі 7 677,98 гривень. У разі необхідності звернутися з відповідним позовом до суду, у випадку звернення з відповідним позовом до суду залучити ДФІ в Харківській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: