Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. м. Київ К/800/28140/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим (правонаступник Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі №2а/0470/4475/11 за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним пункту вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним пункту 2 вимоги від 01.04.2011 року №01-05-14-14/3137.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.2 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про усунення виявлених порушень від 01.04.2011 року за № 01-05-14/3137, в частині щодо стягнення з винних осіб (колишнього начальника ОСОБА_4, заступника начальника ОСОБА_5, начальника ОСОБА_6) понаднормового списання палива в сумі 413754,69 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП України.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі листів УСБУ у м.Севастополі від 08 лютого 2011 року №77/34/441, від 03 березня 2011 року №77/34/784 та постанов Апеляційного суду м. Севастополя від 08 лютого 2011 року, від 03 березня 2011 року №86, КРУ в Автономній Республіці Крим проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності оборотного локомотивного депо на станції «Інкерман-2» відокремленого структурного підрозділу Сімферопольське локомотивне депо Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що складено акт ревізії від 15 березня 2011 року № 05-21/29. Матеріали ревізії передані до СВ УСБУ у м. Севастополі, за фактом фінансового порушення порушена кримінальна справа.

На підставі акту ревізії, КРУ в Автономній Республіці Крим пред'явлено Симферопольському локомотивному депо вимогу від 01 квітня 2011 року №01-05-14-14/3137 про усунення виявлених порушень, відповідно пункту 2 якої, вимагалось стягнути з винних осіб понаднормове списання палива у сумі 413754,69 грн. у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за результатами ревізії, яка проведена за направленням правоохоронних органів, КРУ не вправі направляти вимогу підконтрольній установі, а тільки інформувати правоохоронні органи про її результати.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Водночас, згідно з приписами ст.11 даного Закону, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби. Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Спірним питанням у даній справі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваної вимоги за результатами здійснення позапланової ревізії, проведеної на підставі листів УСБУ у м.Севастополі від 08 лютого 2011 року №77/34/441, від 03 березня 2011 року №77/34/784 та постанов Апеляційного суду м. Севастополя від 08 лютого 2011 року, від 03 березня 2011 року №86, КРУ в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За правилами пунктів 45, 46 зазначеного Порядку, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Пунктом 48 Порядку передбачено, що у разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь, матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів. Про результати розгляду матеріалів ревізії (крім проведених за порушеними кримінальними справами) правоохоронні органи повідомляють органу служби протягом 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення.

Порядок взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 року № 346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 жовтня 2006 року за № 1166/13040, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, розмежовує дві форми взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та правоохоронними органами в процесі виконання покладених на ці органи завдань, з'ясуванні питань фактів порушень законодавства у фінансово-господарській діяльності підконтрольних установ. По-перше, це проведення контролюючим органом самостійно ревізій за зверненнями правоохоронних органів (порядок призначення і організації врегульований в розділі 2, пункти 2.1-2.12 цього Порядку); і по-друге - залучення працівників контролюючого органу за зверненнями правоохоронних органів для участі в перевірках як спеціалістів (розділ 3, пункти 3.1-3.2 Порядку взаємодії).

Абзацом 8 пункту 3.1 Порядку взаємодії встановлено, що лише у випадках (за матеріалами) участі працівників контролюючого органу як спеціалістів у перевірках, що проводилися правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів контролюючим органом не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону № 2939-XII, не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

У випадку проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу абзац четвертий пункту 5.4 Порядку взаємодії прямо встановлює обов'язок контролюючого органу при передачі ревізійних матеріалів в листі до органу, який запитував інспектування, зазначити, які заходи для усунення порушень законодавства та відшкодування матеріальної шкоди (збитків) ужито контролюючим органом та керівництвом об'єкта контролю.

З аналізу вище наведених правових норм вбачається, що передбачене в пункті 48 Порядку проведення інспектування і пункті 5.2 Порядку взаємодії правило, за якого при проведенні ревізії на підставі звернення правоохоронного органу матеріали ревізії передаються до правоохоронного органу, не позбавляє контролюючий орган можливості реалізації визначеного пунктом 7 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII права направляти за результатами проведених ревізій загальнообов'язкові для виконання вимоги керівництву підконтрольних установ з метою усунення виявлених порушень законодавства, порядку ефективного використання коштів і майна, належного державі чи територіальним громадам, забезпечення чого є метою діяльності цих органів згідно з положеннями статті 2 цього Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року № 21-435а13 у справі за позовом Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, третя особа - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції в Чернігівській області Пивовар А.О., про визнання протиправними дій та скасування вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним пункту вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: