Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/11404/12

№ К/9991/11404/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2а-6993/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (СПД) ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник ДПІ заперечує проти касаційної скарги і просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування СПД ОСОБА_2 податкового зобов'язання із плати за землю та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 06.08.2010 № 330/17-307/2143306863. Відповідно до цих висновків СПД ОСОБА_2 порушила норми ст.ст. 2, 15, 17 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-XII), а саме: перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, не сплатила земельний податок за 2008, 2009 та 2010 роки за земельну ділянку площею 2224,8 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 1-а. Згідно з розрахунком плати за землю та штрафних (фінансових) санкцій податковий орган донарахував позивачу податок за землю за 2008 рік в сумі 30776,50 грн., за 2009 рік - 35454,53 грн., за 2010 рік - 37546,35 грн., застосував штрафні (фінансові) санкції у сумах 15388,25 грн., 17727,27 грн. та 18773,18 грн. відповідно, та в сумі 510,00 грн. за неподання податкових розрахунків із земельного податку за 2008, 2009, 2010 роки (а.с. 25-26).

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2010 № 0004151741/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання із плати за землю в сумі 156176,08 грн., у тому числі за основним платежем - 130777,38 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 52398,70 грн. За наслідками процедури адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. № 0005371741/1 - про визначення позивачу податкового зобов'язання по платі за землю в сумі 137402,89 грн., у тому числі за основним платежем - 91261,91 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 46140,98 грн., яке відкликане згідно з листом від 03.02.2011 р. № 1126/Ф/17-332; від 03.02.2011 № 0005371741/1 - про визначення податкового зобов'язання по платі за землю у розмірі 133617,99 грн., в тому числі за основним платежем -88738,66 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 44879,33 грн.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність з 1 січня 2011 року) (Закон № 2181-ІІІ) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 13.09.2010 № 0004151741/0 фактично змінено у процедурі адміністративного оскарження, це податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, а відтак не може бути предметом спору (відсутнє рішення суб'єкта владних повноважень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У судовому процесі встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 2224,8 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 1-а, на якій знаходиться належна їй на праві приватної власності одноповерхова вбудовано-прибудована нежила будівля, загальною площею 1723,9 кв.м. Згідно доданих до матеріалів справи копій свідоцтв про сплату єдиного податку, позивач, зокрема в 2009 та 2010 роках перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. При цьому, у вказаних свідоцтвах серед видів діяльності позивача вказаний такий вид діяльності, як здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с. 14-17).

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно зі статтею 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю. Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 № 727» від 16.03.200 № 507 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 450) умовою звільнення суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку від сплати земельного податку є використання ним земельної ділянки для провадження підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що одним із видів діяльності позивача як платника єдиного податку є здавання в оренду власного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про невикористання земельної ділянки, яка знаходиться під належною позивачу будівлею, у власній господарській діяльності, тоді як таке використання прямо відповідає виду діяльності позивача.

Разом із тим, як встановлено у судовому процесі, позивач в 2008 році перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Вищевказане нежитлове приміщення та прилегла до нього територія була передана ОСОБА_2 як фізичною особою за договором позички від 01.12.2007 ОСОБА_3 в безоплатне користування, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.01.2008 (а.с. 69-71).

З огляду на ці обставини позивач у відповідності до норм Закону № 2535-ХІІ зобов'язана була сплачувати плату за землю за 2008 рік.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 03.02.2011 № 0005371741/1 в частині визначення Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 87283,24 грн., у тому числі: 57962,16 грн. - основний платіж та 29321,08 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовити у позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 03.02.2011 № 0005371741/1 в частині визначення Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 46334,41 грн., у тому числі: 30776,50 грн. - основний платіж та 15558,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Закрити провадження в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 13.09.2010 № 0004151741/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев