Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К-42161/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,

встановила:

У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати неправомірною бездіяльність апеляційного суду Донецької області щодо непроведення йому перерахунку заробітної плати з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 №865, в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до його посадового окладу із зазначенням розміру заробітної плати та грошового утримання виходячи із 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та щомісячного грошового утримання. Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування його заробітної плати та грошового утримання з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та щомісячного грошового утримання. Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування йому заробітної плати та грошового утримання з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та щомісячного грошового утримання. Зобов'язати апеляційний суд Донецької області провести йому перерахунок з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та щомісячного грошового утримання, а з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недосплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недосплаченої з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, щомісячного грошового утримання, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19 серпня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та апеляційного суду Донецької області в частині не проведення перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні з 19 серпня 2009 року. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області виплатити позивачу недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки» з 19 серпня 2009 року, а Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України виділити для цього кошти і здійснити відповідне фінансування апеляційного суду Донецької області. Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та апеляційного суду Донецької області щодо нарахування позивачу з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області здійснити позивачу перерахунок та виплату надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року, відповідно до вимо статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції Закону №4015-ХІІ від 24 лютого 1994 року, тобто виходячи з 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України виділити для цього кошти і здійснити відповідне фінансування апеляційного суду Донецької області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У зв'язку з тим, що при винесенні постанови від 21 вересня 2010 року суд першої інстанції не ухвалив рішення стосовно позовних вимог щодо перерахунку щомісячного грошового утримання відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про статус суддів» та пункту 4.9 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, з приводу якого досліджувалися докази, то ним 19 жовтня 2010 року було ухвалено додаткову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та апеляційного суду Донецької області в частині непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні з 19 серпня 2009 року і з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Зобов'язано апеляційний суд Донецької області виплатити позивачу недоотримане щомісячне грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки» з 19 серпня 2009 року, а Міністерство фінансів України та Державну судову адміністрацію України виділити для цього кошти і здійснити відповідне фінансування апеляційного суду Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року змінено та в абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови після слів «з 19 серпня 2009 року» доповнено словами «по 21 вересня 2010 року». В абзаці четвертому та п'ятому резолютивної частини постанови після слів «з 22 травня 2009 року» доповнено словами «по 21 вересня 2010 року». В решті постанову суду залишено без змін.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року змінено та в абзаці першому та другому резолютивної частини постанови після слів «з 19 серпня 2009 року» доповнено словами «по 21 вересня 2010 року». В решті постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, представник Міністерства фінансів України просить скасувати додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, якою було змінено додаткову постанову суду першої інстанції, а за справою ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області з 01 березня 2006 року.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865. За висновками суду при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, щомісячного грошового утримання відповідачами було порушено право останнього на отримання заробітної плати та щомісячного грошового утримання у розмірі, встановленому чинним законодавством, допущено бездіяльність щодо виконання вимог постанови Кабінету міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865, у зв'язку із чим така бездіяльність відповідачів підлягає визнанню протиправною.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

На рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865 було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 01 січня 2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в адміністративній справі за позовом Особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи: Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865.

Зазначену постанову в цій частині залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» від 31 грудня 2005 року №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865.

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року у справі №К-37929/09 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України було визнано такими, що не відповідають нормам матеріального права, та скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 19 серпня 2009 року і відмовлено Особі в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» від 31 грудня 2005 року №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865.

Водночас, визнання нечинним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865 при наявності постанов Кабінету Міністрів України №1243 від 21 грудня 2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» та №1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865», які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу здійснювати виплату заробітної плати та щомісячного грошового утримання у заявлених розмірах.

Крім того, пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» від 28 лютого 1997 року №187 встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Конституцією України визначено кінець бюджетного періоду - 31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.

Виплати, якими є позовні вимоги позивача, не відносяться до багаторічних виплат.

З огляду на викладене, у відповідачів відсутнє право здійснювати платежі з бюджету без наявності відповідного бюджетного призначення.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині щодо виплати йому недосплаченого щомісячного грошового утримання судді з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 19 серпня 2009 року на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Міністерства фінансів України підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - додаткова постанова Донецького окружного адміністративного суду від19 жовтня 2010 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, якою було змінено додаткову постанову суду першої інстанції, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині щодо виплати йому недосплаченого щомісячного грошового утримання судді.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Додаткову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, якою було змінено додаткову постанову суду першої інстанції, у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати - скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, апеляційного суду Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в частині щодо перерахунку та виплати недосплаченого щомісячного грошового утримання судді з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 19 серпня 2009 року - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: О.П. Стародуб

І.В. Штульман