Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/34454/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області щодо не включення періоду її проживання, як особи, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення для розрахунку зниження пенсійного віку на 6 років згідно статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області розглянути питання призначення їй пенсії з урахуванням вищезазначеного зниження пенсійного віку.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 30.04.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Мотивувальну частину постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 30.04.2015 року - змінено шляхом виключення з неї встановлення факту проживання ОСОБА_2 в зоні радіоактивного забруднення. В іншій частині постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 30.04.2015 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 30.04.2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 03.03.1995 року отримала посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, категорія 3.

На початку 2015 року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області із заявою про призначення пенсії.

Листом від 11.03.2015 року № 3256/02 управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, мотивуючи рішення тим, що ОСОБА_2 документально не підтверджено факту постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше трьох років, а підтверджено лише факт постійного проживання з 26.04.1986 року по 25.12.1986 року та з 08.02.1991 року по даний час, що сукупно складає 2 роки 6 місяців 24 дні і не надає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, а тому, на думку відповідача, право на пенсію за віком позивач набуде при досягненні 60-річноговіку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що жінки, пенсійний вік яким знижено на 6 років, і які народились у 1963 році, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 54 років, а ОСОБА_2 звернулась із заявою про призначення пенсії при досягненні 51-річного віку, тобто передчасно.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини встановлення факту проживання ОСОБА_2 в зоні радіоактивного забруднення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення обставин та фактів є виключною компетенцією судів інших видів юрисдикції, до компетенції яких віднесено розгляд і вирішення справ за такими позовними вимогами, тобто звертаючись з такими позовними вимогами до суду адміністративної юрисдикції, позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх прав в розумінні адміністративного судочинства.

Факт постійного проживання ОСОБА_2 в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 року по час розгляду справи підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Овруцьким районним відділом ЗАГС Житомирської області 24.11.1983 року, щодо факту народження ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Овруч від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сина ОСОБА_4; копію довідки № 87, виданої дитячою консультацією Овруцької центральної районної лікарні 01.04.2014 року про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно знаходився під наглядом Овруцької дитячої консультації з 01.01.1986 року по 01.09.1989 року; показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсійний вік громадян, які станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, визначений в статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» знижується на 3 роки, та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання, але не більше ніж на 6 років.

Згідно із статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Питання включення періоду проживання особи, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення для розрахунку зниження пенсійного віку, відповідно до статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вирішується при розгляді заяви про призначення пенсії з урахуванням зниження пенсійного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є особою 1963 року народження, отже право на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку на 6 років у неї може виникнути лише після досягнення 54 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вищезазначеним критеріям виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, шляхом виключення з мотивувальної частини встановлення факту проживання ОСОБА_2 в зоні радіоактивного забруднення, суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень, що є порушенням норм процесуального права.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 3 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року - змінити.

Резолютивну частину постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року викласти в новій редакції:

«Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду від Житомирської області від 30.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз