Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/9991/57481/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.07.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010

у справі № 2-а-220/08

за позовом ОСОБА_2

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про стягнення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту - відповідач, Мелітопольська ОДПІ Запорізької області) про стягнення з відповідача на користь позивача надлишок сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 652,47 грн. на основі наданих річних податкових декларацій за 2004-2006 роки, а також штрафні санкції в розмірі 100 відсотків від суми надлишку сплаченого і не отриманого в строк податку внаслідок застосування права на податковий кредит в сумі 1304,94 грн.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач за період з 01.01.2004 по 31.12.2004 отримала сукупний дохід 11862,69 грн.; за період з 01.01.2005 по 31.12.2005 - 11741,60 грн., за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 - 15944,15 грн., з цього прибутку підприємством були утримані: в 2004 році - внески в соціальні фонди в сумі 392,07 грн., сума утриманого податку з прибутків фізичних осіб склала 1491,18 грн.; - в 2005 році - утримано 410,97 грн. внесків в соціальні фонди, сума утриманого податку з прибутків фізичних осіб склала 1472,98 грн.; в 2006 році - утримано 558,06 грн. внесків в соціальні фонди. Утримано 2000,19 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Згідно пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон №889-ІV), платник податку має право на податковий кредит за результатами звітного податкового року.

У відповідності з квитанціями та згідно договорів №92 від 01.08.2003, №33-5 від 03.09.2004, з додатковими угодами до них, позивачем на рахунок ТОВ «Таврійський коледж економіки» в 2004 році сплачено 1250,00 грн. за навчання дочки ОСОБА_3; в 2005 році -1715,00 грн., згідно контракту №97 від 14.03.2005; в 2006 році - 2054,00 грн., згідно договору №329/06 від 02.08.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 своєчасно подала відповідачу податкові декларації про прибутки, отримані нею за 2004-2006 роках.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 своєчасно надала до Мелітопольська ОДПІ Запорізької області декларацію про доходи, отримані у 2004-2006 роках з розрахунком суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, що підлягає поверненню з бюджету у сумі 652,47 грн., пов'язаного з сплатою коштів за навчання доньки ОСОБА_3, а також штрафні санкції в розмірі 100% суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачем права на податковий кредит.

Посилаючись на норми пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №889-ІV, пп. «а» пп. 3.3 п. 3 Інструкції «Про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб», затвердженої Наказом ДПА від 22.09.2003 №442, зареєстрованої в Мін'юсті України 01.10.2003 за №879/820, суди вважали, що оскільки витрати по оплаті навчання доньки у розмірі 5019,00 грн. понесені ОСОБА_2, то вона скористалась правом вибору щодо включення понесених витрат до податкового кредиту одного з членів сім'ї та має право на отримання податкового кредиту.

Проте, колегія суддів з таким висновком судів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону №889-ІV податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Платниками податку, згідно п. 2.1 ст. 2 Закону №889-ІV, зокрема, є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (п. 4.1 ст. 4 Закону №889-ІV).

При цьому, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону №889-ІV встановлено обмеження щодо не перевищення сум нарахованого платником податку податкового кредиту понад суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Згідно положень ст. 1 Закону №889-ІV заробітна плата - це доходи, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Судами попередніх інстанцій враховувався факт працевлаштування доньки позивача, але при постановленні рішень судами зроблено висновок про наявність права вибору на включення понесених витрат до податкового кредиту одного з членів сім'ї.

Разом з тим, слід зазначити, що студентка ОСОБА_3 у звітних 2004-2006 роках навчалася та працювала і отримувала заробітну плату, а також до податкового органу у 2004-2006 роках на неї надходила інформація за ф. 1ДФ (ознака доходу 1), а отже вона за наслідками 2004-2006 роках є платником податку з доходів фізичних осіб і право на звернення за податковим кредитом, за умови додержання ним вимог п. 5.3 ст. 5 Закону №889-ІV, має вона, а не члени її сім'ї першого ступеню споріднення, в тому числі і матір.

Однак, доказів того, що ОСОБА_3 зверталась до податкового органу про надання їй податкового кредиту пов'язаного з оплатою навчання та відмову їй в цьому суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем прав позивача.

За таких обставин дії Мелітопольської ОДПІ Запорізької області щодо відмови позивачу віднести до податкового кредиту суму сплачену за навчання доньки є цілком правомірними.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров