Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/59316/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2-а-9146/09/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Веста-Пласт»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 26.01.2009 № 0004282200/0 та № 0004292200/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (пені) за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, порушення вимог валютного законодавства згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.01.2009 № 161/231/32495200, про порушення підприємством норми ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів надходження товару за імпортним контрактом з фірми «DEGANI ALDO» (Італія), за який сплачено авансовий платіж. Крім того, за висновком ДПІ, зробленим в акті перевірки, позивач порушив норму пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (Декрет № 15-93) внаслідок не декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті рішення від 26.01.2009: № 0004282200/0 -про застосування штрафних (фінансових) санкцій (пені) у розмірі 311377,39 грн.; № 0004292200/0 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (імпортер) та фірмою «DEGANI ALDO» (Італія) укладений імпортний контракт від 17.07.2007 № 40ВПЛ-07 щодо поставки обладнання для виробництва свинцевих втулок з використанням процесу холодної об'ємної штамповки загальною вартістю 522900,00 євро. Додатковою угодою від 04.08.2007 № 1 загальна вартість контракту встановлена у розмірі 534180,00 євро.

На виконання контракту позивач здійснив на користь фірмою «DEGANI ALDO» (Італія) авансові платежі: 160254,00 євро (1135423,63 грн.) згідно з платіжним дорученням від 21.09.2007 № 22 та 320508,00 євро (2451812,80 грн.) згідно з платіжним дорученням від 02.07.2008 № 11. Граничні строки поставки товару за цими авансовими платежами відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР закінчувались 20.12.2007 та 29.12.2008 відповідно. Поставка товару за цим контрактом відбулась за вантажною митною декларацією від 15.07.2008 № 135242.

Позивач звернувся до Міністерства економіки України із заявами про продовження строків проведення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним (імпортним) контракт від 17.07.2007 № 40ВПЛ-07 щодо 160254,00 євро. За результатами розгляду заяв згідно з висновками Міністерства економіки України від 05.03.2008 № 86 та від 16.05.2008 № 172 строк розрахунків за цим контрактом продовжено з 20.03.2008 по 21.04.2008 та з 07.05.2008 по 21.07.2008 відповідно.

Крім того, згідно з рішенням ДПІ від 01.12.2008 № 0004062200/0, прийнятого на підставі акту перевірки від 17.11.2008 № 5665/220/32495200, про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачу була нарахована пеня за порушення термінів поставки за імпортним контрактом від 17.07.2007 № 40ВПЛ-07 за період з 22.04.2008 по 06.05.2008 в розмірі 57896,89 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР (у редакції до внесення змін Законом України від 31.05.2007 № 1108-V, який набрав чинності з 01.01.2008) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (частина 1 ст. 4 цього Закону).

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 № 0004282200/0, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при нарахуванні пені за порушення строку, встановленого ст. 2 Закону № 185/94-ВР, ДПІ було порушено річний строк давності застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України (ГК). Так, суд виходив з того, що порушення строків поставки за імпортним контрактом при авансовому платежі відбулось 21.12.2007, а штрафні санкції застосовані 26.01.2009, тобто після спливу річного строку.

Однак, з таким висновком суду можна погодитись лише частково.

Застосовуючи норми статей 238 та 250 ГК, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що пеня за порушення строків поставки товару за імпортним контрактом є адміністративно-господарською санкцією. Разом із тим, судами при правильній кваліфікації порушення резидентом строку, встановленого частиною першою ст. 2 Закону № 185/94-ВР як триваючого правопорушення, не було враховано, що моментом його припинення є поставка товару, за який сплачено авансовий платіж в іноземній валюті, на митну територію України за імпортним контрактом, що стосовно контракту від 17.07.2007 № 40ВПЛ-07 мало місце 15.07.2008. Відтак з цієї дати нарахування пені, встановленої частиною 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР, припиняється.

Відповідно до частини 1 ст. 238 ГК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 1 ст. 250 ГК встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

ДПІ були порушені строки застосування адміністративно-господарських санкцій, як свідчить копія акту перевірки від 21.01.2009 № 161/231/32495200, пеня позивачу нарахована з 21.12.2007, тоді як, з врахуванням дати прийняття рішення про притягнення позивача до юридичної відповідальності, пеня могла бути нарахована у межах річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто з 26.01.2008.

Отже, правомірним є нарахування пені з 26.01.2008 по 15.07.2008 за вирахування пені, нарахованої згідно з рішенням від 01.12.2008 № 0004062200/0 та періодів часу, на які були продовжені строки розрахунків за імпортним контрактом згідно з висновками Міністерства економіки України. З огляду на зазначене рішення від 26.01.2009 № 0004282200/0 підлягає скасуванню у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (пені) в розмірі 128897,70 грн. (а.с. 51-52).

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм пункту 1 ст. 9 Декрет № 15-93 згідно з рішенням від 26.01.2009 № 0004292200/0. За змістом статті 16 Декрету № 15-93 компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України.

Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні публічних відносин.

Таке правозастосування наведених норм відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України має враховуватись судами.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково, змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задовольнити частково: скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 26.01.2009 № 0004292200/0 повністю, а від 26.01.2009 № 0004282200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 128897,70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев