Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/38491/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Мороз Л. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ФОП ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов'язання відповідача повернути позивачу переплачені страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в сумі 168 грн 00 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 09 грудня 2010 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Платіжними дорученнями № 37 від 08 грудня 2010 року та № 2 від 14 січня 2011 року ФОП ОСОБА_4 сплачено єдиний податок у розмірі 400 грн 00 коп. за січень - лютий 2011 року, з яких сума 42% від сплати єдиного податку, що надійшла від позивача і склала 168 грн 00 коп., яка була зарахована в рахунок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З питань надлишкової сплати кошті в сумі 168 грн. 00 коп. позивач звернулася до відповідача з листом, який залишений без задоволення з підстав того, що залишок коштів, які надійшли від сплати єдиного податку не є переплатою по страховим внескам, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову.

Мотиви, за яких суди дійшли такого висновку, полягають в тому, що з 01 січня 2011 року у позивача відсутній обов'язок щодо сплати страхових внесків, оскільки ФОП ОСОБА_4 двічі сплатила внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на рахунок відповідача за період січень-лютий 2011 року, а тому перераховані органами Держказначейства на користь відповідача кошти в сумі 168 грн 00 коп є надмірно сплаченими страховими внесками.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03 липня 1998 року (чинного на час виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Оскільки позивач під час накопичення спірної суми була платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина єдиного податку зараховувалась Управлінням Пенсійного фонду на погашення зобов'язань з їх сплати.

У даній справі спір зводиться до встановлення права на повернення частини єдиного податку, яка перерахована до органу Пенсійного фонду та за розміром перевищує суму належних до сплати страхових внесків за відповідний період.

Відповідно до частини 30 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Згідно із підпунктом 17 пункту 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, чинної до 31 грудня 2010 року, передбачалось, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

З 01 січня 2011 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 27 вересня 2010 року, якою затверджено Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів.

Згідно із пунктом 4 зазначеного Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування (далі - рахунок органу Пенсійного фонду), відповідно до встановленого розміру єдиного внеску; помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній до 31 грудня 2010 року, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами 3, 4 статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком.

Таким чином, відсутні підстави для повернення коштів, сплачених страхувальниками у складі єдиного податку та перерахованих органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, оскільки зазначені кошти за своєю природою не є страховими внесками, у зв'язку з чим на них не поширюється законодавство щодо порядку повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків.

Отже, обов'язок сплачувати єдиний податок не залежить від сплати страхових внесків особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

При цьому сплата єдиного податку, якщо його розмір розраховано правильно, унеможливлює для платника вплив на подальший рух відповідних коштів, адміністрування яких віднесено до повноважень спеціальних владних суб'єктів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди залишили поза увагою вказані положення законодавства, що призвело до порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що сума коштів у розмірі 168 грн 00 коп, яку позивач просить повернути як надмірно сплачені страхові внески, складаються з коштів, сплачених у складі єдиного податку та перерахованих органом Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання відповідача повернути позивачу переплачені внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в розмірі 168 грн 00 коп. відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: