Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.11.2015 року у справі №820/11799/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/55698/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг" до Харківської митниці Міндоходів, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про скасування карток відмови та рішень, що переглядається за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг" (далі - позивач) звернувся в Харківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - третя особа), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 3 квітня 2014 року №807100000/2014/00280, від 7 квітня 2014 року №807100000/2014/00292;

- визнати неправомірними та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості: №807000003/2014/000448/1 від 3 квітня 2014 року, №807000003/2014/000468/2 від 7 квітня 2014 року;

- зобов'язати Харківську митницю Міндоходів зарахувати сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг", в якості фінансової гарантії для забезпечення сплати митних платежів кошти у сумі 87201,00 грн. - митних зборів, 191842,20 грн. ПДВ, що разом складає 279043,20 грн., в рахунок майбутніх митних платежів для оформлення товарів ТОВ "МПЗ Консалтинг".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості прийняті з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг" до Харківської митниці Міндоходів, третя особа - фізична особа - підприємець - ОСОБА_4, задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 3 квітня 2014 року №807100000/2014/00280, від 7 квітня 2014 року №807100000/2014/00292

Визнано неправомірними та скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 3 квітня 2014 року № 807000003/2014/000448/1, від 7 квітня 2014 року №807000003/2014/000468/2.

Зобов'язано Харківську митницю Міндоходів зарахувати сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг", в якості фінансової гарантії для забезпечення сплати митних платежів кошти у сумі 87201,00 грн. - митних зборів, 191842,20 грн. ПДВ, що разом складає 279043,20 грн., в рахунок майбутніх митних платежів для оформлення товарів товариством з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг".

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач, здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, 8 січня 2014 року уклав з резидентом США, компанією "AJC International Inc." контракт №AJ-1/2014 (умови поставки CIF відповідно до Incoterms 2010) для поставок замороженої свинини на кістці та без кістки. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного контракту, ціна на товар договірна та визначається у специфікаціях к контракту.

Від компанії "AJC International Inc." в рамках контракту № AJ-1/2014 від 08.01.2014 року та в рамках специфікації №1 від 09.01.2014 року, що є невід'ємною частиною контракту, було поставлено ТОВ "МПЗ Консалтинг" заморожене м'ясо свинини (окіст) на кістці компанії Indiana Packers Corporation., що є виробником вказаної продукції, у кількості та вартістю:

- Інвойс від 6 січня 2014 року №631718 - 48.702,37 кг за ціною 2,00 доларів США за 1 кг.

- Інвойс від 9 січня 2014 року №637721 - 24.312,75 кг за ціною 2,00 доларів США за 1 кг.

- Інвойс від 9 січня 2014 року № 641178 - 48.558,85 кг за ціною 2,00 доларів США за 1 кг.

Позивач для здійснення зовнішньоекономічних імпортних операцій в межах укладеного з компанією "AJC International Inc." контракту від 8 січня 2014 року №AJ-1/2014 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір від 15 липня 2013 року №19/13 на здійснення митної брокерської діяльності.

Третя особа склала і подала відповідачу митні декларації: ВМД від 3 квітня 2014 року № 807100000/2014/013196, ВМД від 7 квітня 2014 року № 807100000/2014/013697, в яких визначила митну вартість товару за основним (першим методом) визначення митної вартості товарів які ввозяться в Україну (частини перша, друга статті 57 Митного Кодексу України), вказавши в зазначених декларація ціну товар, що міститься в укладеному з компанією "AJC International Inc." контракті від 08 січня 2014 року № AJ-1/2014.

Відповідач відмовив позивачу у прийнятті вказаних вище митних декларацій та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, в зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 3 квітня 2014 року №807100000/2014/00280 та було прийнято рішення від 3 квітня 2014 року №807000003/2014/000448/1, яким договірну ціну зазначено в специфікації від 9 січня 2014 року №1 та інвойсів від 6 січня 2014 року № 631718, від 9 січня 2014 року №637721, збільшено з 2,00 доларів США до 2,63 доларів США за 1 кг, що призвело до збільшення митної вартості товару та в свою чергу до збільшення митних платежів на суму 51710,82 грн., та збільшення ПДВ на суму 113763,81 грн.; складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 7 квітня 2014 року №807100000/2014/00292 та прийнято рішення від 7 квітня 2014 року № 807000003/2014/000468/2, яким договірну ціну, зазначену в специфікації від 9 січня 2014 року №1 та інвойсу від 9 січня 2014 року № 641178, збільшено з 2,00 доларів США до 2,63 доларів США за 1 кг, що призвело до збільшення митної вартості товару та в свою чергу до збільшення митних платежів на суму 35490,18 грн., та збільшення ПДВ на суму 78078,39 грн.;

Позивач, на виконання зазначених вище рішень відповідача, керуючись частиною сьомою статті 55 Митного Кодексу України, здійснив корегування його митні вартості та подав нові митні декларації, а саме:

- ВМД №807100000/2014/013287 від 3 квітня 2014 року,

- ВМД №807100000/2014/013837 від 7 квітня 2014 року, та сплатив до державного бюджету митні збори у розмірі 276828,59 грн. та ПДВ на суму 609022,89 грн., виходячи з визначеної ним ціни на імпортований товар, а також надав фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів та перерахував на відкриті на ім'я митниці рахунки в територіальній установі Державної казначейської служби України митні збори на суму 87201,00 грн., та ПДВ на суму 191842,20 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття вище зазначених рішень є той факт, що при перевірці заявленої митної вартості зазначених товарів у посадових осіб митного поста "Харків - Центральний" виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару - спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР), щодо необхідності перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

В зв'язку з вищевикладеним посадовими особами до відділу митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗПД (далі -ВМВКТтаЗРЗЕД) були направлені запити щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, причина запиту - п. 3 статті 53 Митного кодексу України (Документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів).

Після надходження запитів до ВМВКТтаЗРЗНД, по кожному запиту була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, що підтверджується письмово в графі "Для відміток митного органу" ДМВ або в електронному повідомленні декларанту (для НМД).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується і Вищий адміністративний суд України, що рішеннями Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості: від 3 квітня 2014 року №807100000/2014/00280, від 7 квітня 2014 року №807100000/2014/00292, від 3 квітня 2014 року №807000003/2014/000448/1, від 7 квітня 2014 року №807000003/2014/000468/2 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору, імпортує мого товару (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із статтею 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Частина друга статті 53 Митного кодексу України зазначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підтвердження митної вартості товарів та для митного оформлення надав митного органу:

- Контракт "AJC International Inc." від 8 січня 2014 року № AJ-1/2014;

- Специфікацію від 9 січня 2014 року №1;

- Інвойси від 6 січня 2014 року №631718, від 9 січня 2014 року № 637721, від 9 січня 2014 року № 641178;

- Пакувальні листи до Інвойсів від 6 січня 2014 року №631718, від 9 січня 2014 року №637721, від 9 січня 2014 року № 641178;

- Сертифікати про походження товару від 6 січня 2014 року №631718, № 637721, від 9 січня 2014 року, від 9 січня 2014 року №641178;

- Сертифікати якості на товар;

- Страхові поліси від 6 січня 2014 року за №№C1808/844989, від 9 січня 2014 рок №C18018/845627, від 9 січня 2014 року №C18018/845630.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем під час митного оформлення були надані копії митних декларацій країни відправлення компанії "AJC International Inc.", (США) за номерами від 27 лютого 2014 року №562279282, від 27 лютого 2014 року №562279294, від 18 березня 2014 року №562655231, в яких зазначена митна вартість товару задекларована відправником.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять, розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент США Компанієя "AJC International Inc." згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару. Митний орган цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно із статтею 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

За відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про те, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, суб'єктом владних повноважень не надано жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку частини першої статті 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та в порядку частини шостої статті 54 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді карток відмови у митному оформленні товарів №807100000/2014/00280 від 3 квітня 2014 року, №807100000/2014/00292 від 7 квітня 2014 року здійснена безпідставно.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають безпідставними посилання відповідача на спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем такого порівняння зроблено не було.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/000448/1 від 3 квітня 2014 року, №807000003/2014/000468/2 від 7 квітня 2014 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Харківської митниці Міндоходів зарахувати сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Консалтинг», в якості фінансової гарантії для забезпечення сплати митних коштів у сумі 87201,00 грн. - митних зборів, 191842,20 грн. ПДВ, що разом складає 279043,20 грн., в рахунок майбутніх платежів для оформлення товарів товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Консалтинг», Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина третя статті 301 Митного кодексу України).

Алгоритм дій державних органів щодо повернення платникам податків, зокрема, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, врегульовано Порядком повернення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

На час виникнення спору взаємовідносини територіальних органів Міндоходів (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами ДКСУ в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань врегульовані Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом Міндоходів і Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за №146/24923; далі - Порядок взаємодії).

За змістом пунктів 5, 7, 10 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється у визначеному законодавством порядку органом ДКСУ на підставі отриманого від органу Міндоходів висновку, погодженого місцевим фінансовим органом.

Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок щодо розгляду справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справа №21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14),

25 листопада 2014 року (справа 21-338а14) він зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 (який був чинним на час виникнення спірних відносин; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Подібний висновок міститься також і в постанові Верховного Суду України від

25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

Оскільки позивачем не дотримано порядок звернення до відповідача про повернення платникам податків, зокрема, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Харківської митниці Міндоходів зарахувати сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Консалтинг», в якості фінансової гарантії для забезпечення сплати митних коштів у сумі 87201,00 грн. - митних зборів, 191842,20 грн. ПДВ, що разом складає 279043,20 грн., в рахунок майбутніх платежів для оформлення товарів товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Консалтинг», прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судове рішення першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року в частині зобов'язання Харківської митниці Міндоходів зарахувати сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "МПЗ Консалтинг", в якості фінансової гарантії для забезпечення сплати митних платежів кошти у сумі 87201,00 грн. - митних зборів, 191842,20 грн. ПДВ, що разом складає 279043,20 грн., в рахунок майбутніх митних платежів для оформлення товарів ТОВ "МПЗ Консалтинг"..

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: