ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року м. Київ К/800/9807/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І., секретар судового засідання Малина Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_4, як інваліду 2 групи з 26 квітня 2013 року, одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі визначеному підпунктом 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, яке мало місце в період виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 26 квітня 2013 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові, дії відповідно до Порядку № 975.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що виплата одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва, яке мало місце в період її проходження, передбачена лише з 01 січня 2007 року, в той час, як ОСОБА_4 звільнений з військової служби 21 березня 1994 року, у зв'язку з чим, відсутні підстави для розгляду поданих ним документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в країнах, де велись бойові дії, та має захворювання, яке пов'язане з виконанням цих обов'язків, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 25 грудня 1987 року № 26.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 654669 від 26 квітня 2013 року ОСОБА_4 з 26 квітня 2013 року встановлена 2 група інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

04 листопада 2015 року з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_4 звернувся до військового комісара Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з відповідною заявою та надав необхідні документи.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30 листопада 2015 року №248/3/6/3666 повідомлено Житомирський обласний військовий комісаріат, що оскільки редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на заявника не поширюється (звільнений до 1 січня 2007 року), то підстав для розгляду поданих документів не вбачається. Документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, оскільки інвалідність настала внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. При цьому вказали, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до вказаного Порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку № 975).

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Отже, суди попередніх інстанцій, дійшли помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до вимог частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною 2 статті 11 цього Кодексу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_4, зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку № 975.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 223 та статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, яке є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975».

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк