Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/59227/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМороз Л. Л., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Одеського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області до Державної фінансової інспекції в Одеській області про скасування вимоги,

встановив:

Одеський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області звернувсь до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування п. 2 та п. 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області про усунення виявлених порушень від 18 липня 2013 року № 15-08-23-14/7069.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволений.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що фінансовими інспекторами проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Одеського слідчого ізолятора управління пенітенціарної служби України в Одеській області, за результатами якої складений акт від 10 червня 2013 року № 08-76/3.

На підставі акту ревізії від 10 червня 2013 року № 08-76/3 та з огляду на те, що виявлені під час перевірки порушення усунені не повному обсязі, ДФІ в Одеській області виставлено установі вимогу про усунення порушень від 18 липня 2013 року № 15-08-23-14/7069.

Відповідно до пункту 2 вимоги установі належить стягнути з відповідальних осіб вартість продуктів харчування в загальній сумі 155 518 грн 68 коп.; поповнити в обліку вартість зайво списаних продуктів харчування в загальній сумі 155 518 грн 68 коп.

Відповідно до пункту 5 вимоги установі належить стягнути з працівників Одеського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області витрачені кошти на придбання бензину А 95 в загальній сумі 2 046 грн 04 коп. та перерахувати стягнуті з працівників кошти до Державного бюджету України.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимога є необґрунтованою та безпідставною.

Касаційний суд не погоджується з висновками судів, виходячи з наступного.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, позивач заявив позов про скасування вимоги, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому підстави для задоволення позову про визнання протиправною і скасування вимоги відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Оскільки при вирішенні спору суди не правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то скаргу відповідача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

Відмовити в задоволенні позову Одеського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області про усунення виявлених порушень від 18 липня 2013 року № 15-08-23-14/7069.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: