Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/15275/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"

до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про скасування рішення, стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, рішення про визначення митної вартості товарів та зобов'язання повернути зайво сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 57024,85 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем при винесенні рішення щодо визначення митної вартості товарів були порушені вимоги законодавства, оскільки митна вартість заявлена позивачем, була підтверджена документально. При цьому відповідачем порушено процедуру проведення консультацій з декларантом, у зв'язку з цим картка відмови є протиправною.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови митниці в прийнятті та митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 100190000/1/03185 від 15 листопада 2011 року. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці про визначення митної вартості № 100000006/2011/413336/2 від 15 листопада 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 57024,85 грн.

Суди дійшли висновку, що заявлена позивачем митна вартість була підтверджена документально, а недотримання митницею процедури консультацій при визначені митної вартості товарів було неправомірним.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій митниця просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

До касаційної скарги приєдналася Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 листопада 2010 року між ТОВ «Аскоп-Україна» та компанією «Ice Seafood AS» (Норвегія) було укладено контракт №02/11-2010 NOR, відповідно до умов якого «Ice Seafood AS» (Норвегія) здійснює поставку товару - замороженої або охолодженої риби виробництва Норвегії на користь ТОВ «Аскоп-Україна».

15 листопада 2011 року, на підставі вищевказаного контракту, позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар («риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою" за кодом УКРЗЕД 0302120000 та «риба охолоджена форель атлантична (Oncorhynchus mykiss) ціла, патрана з головою» за кодом УКРЗЕД 03021180000, виробництво Норвегії) та подано до посту «Київ-центральний» Київської регіональної митниці ВМД № 100190000/2011/133550 від 15.11.2011 року з визначенням вартості придбаного товару за ціною контракту. Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 15.11.2011 року № 100190000/2011/133550 та відповідні супровідні документи.

На підтвердження митної вартості товару митного органу позивачем було надано перелік документів, передбачений п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006р. № 1766.

15 листопада 2011 року відділом контролю митної вартості та кваліфікації товарів Київської регіональної митниці було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/413336/2, яким було скориговано митну вартість товару.

Для випуску товарів у вільний обіг 22.11.2011р. позивач оформив вантажну митну декларацію № 100190000/1/134582, виходячи з митної вартості товару, визначену митним органом.

Суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості, дійшли вірного висновку про відсутність підстав у митного органу для їх прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Верховний Суд України у постанові від 12 грудня 2011 року по справі №21-378а11 зазначив, що у разі незгоди Митниці із ціною імпортованого товару, остання відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Товариством надано повний перелік документів, що міститься у п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (затв. постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766. Водночас митницею додаткові документи не витребовувались.

Отже, враховуючи надання товариством передбачених документів на підтвердження митної вартості товару, не проведення митницею процедури консультацій, у митного органу були відсутні підстави для визначення митної вартості у спосіб, передбачений ст. ст. 266, 273 МК України. При цьому, Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

Враховуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позову в цій частині.

Водночас судами попередніх інстанцій необґрунтовано задоволено позовні вимоги про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 15 квітня 2014 року у справі № 21-29а14, у випадку, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618 та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Отже задоволення позову про стягнення сплачених сум до бюджету у спорі про оскарження рішення митного органу про визначення митної вартості та картки відмови є необґрунтованим.

За викладеного рішення судів попередніх інстанцій підлягають частковому скасуванню на підставі статті 229 КАС України з прийняттям нового про часткову відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 232 КАС України,колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 57024,85 грн. У цій частині у позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

О.Є Донець