Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/9991/34150/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року

у справі № 2а-3152/11/1470

за позовом Державного підприємства «Спеціалізований морський порт «Октябрьск»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, позов Державного підприємства «Спеціалізований морський порт «Октябрьск» (далі - ДП «СМП «Октябрьск»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000090037 від 04 квітня 2011 року. Відшкодовано ДП «СМП «Октябрьск» понесені судові витрати в розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «СМП «Октябрьск» з питання встановлення причин виникнення розбіжностей у показниках податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 308/37/19290012 від 23 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000090037 від 04 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 031,00 грн. (825,00 грн. - основний платіж, 206,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 824,80 грн. на підставі податкової накладної № 20 від 20 травня 2010 року, виписаної на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Глициния», яке не мало статусу платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з необізнаності позивача щодо анулювання реєстрації його контрагента в якості платника податку на до дану вартість на момент виписки спірної податкової накладної, що, на думку судових інстанцій, свідчить про відсутність в діях ДП «СМП «Октябрьск» порушення податкового законодавства.

Проте, із вказаним висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, відсутність у постачальника статусу платника податку на додану вартість нівелює правове значення складеної ним податкової накладної та, відповідно, виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість покупцем за проведеною з таким постачальником господарською операцією незалежно від обізнаності покупця щодо даного факту.

За наведених обставин та враховуючи відсутність у ТОВ «Глициния» на момент виконання розглядуваної поставки та виписки на адресу ДП «СМП «Октябрьск» податкової накладної № 20 від 20 травня 2010 року статусу платника податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 240 від 11 травня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржуваний акт індивідуальної дії таким, що прийнятий законно та обґрунтовано.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.