Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/9991/31979/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МС 50" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012

у справі № 2а/0270/5844/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МС 50"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької

області Державної податкової служби

про визнання бездіяльності протиправною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МС 50" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, оскільки в листопаді 2011 року позивачем за допомогою послуги "кур'єрська доставка" Вінницького обласного вузла зв'язку до відповідача подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартали 2011 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2011 року, проте, працівником ДПІ у м. Вінниці відмовлено у прийнятті зазначеної податкової звітності, оформленої у відповідності до норм податкового законодавства, без жодного обґрунтування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2011 пакет № 2569 1-го класу від ТОВ „Мегаспорт" фельд'єгерем Вінницького обласного вузлу спеціального зв'язку доставив до канцелярії ДПІ у м. Вінниці, там доставку не прийняли з причини зайнятості працівників.

З канцелярії фельд'єгера направили до начальника ДПІ у м. Вінниці, так як він теж був зайнятий, фельд'єгера прийняв перший заступник начальника ДПІ у м. Вінниці.

Від отримання пакету з вмістом останній відмовився, вмотивувавши відсутністю опису.

Позовними вимогами позивача є визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці, що полягає у неприйнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 року, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2011 року.

Також судами встановлено, що пакет №2569 відправником якого є ТОВ „Мегаспорт", в податковому органі не розпаковувався та був повернутий до відділу зв'язку.

Відповідно до пунктів 48.1, 48.2, 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Однак з матеріалів справи вбачається, що пакет №2569 відправником якого є ТОВ „Мегаспорт" був направлений до відповідача з описом про вкладення та повідомленням про вручення, в податковому органі не розпаковувався та був повернутий до відділу зв'язку (а.с. 26-29).

Також, відповідачем не надано платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, допустили помилкове тлумачення норм чинного податкового законодавства, а відтак рішення судів є помилковими.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МС 50" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі № 2а/0270/5844/11 задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю „МС 50" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 у справі № 2а/0270/5844/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити, визнати протиправною бездіяльність Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, що полягає у неприйнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю „МС 50".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.І. Бившева С.Е. Острович