Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Київ К/800/29625/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Голяшкіна О.В.,

Горбатюка С.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Престиж" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області до Управління агропромислового розвитку Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа Приватне підприємство "Агрофірма "Престиж", про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція в Кіровоградській області звернулась до суду з позовом до Управління агропромислового розвитку Новгородківської районної державної адміністрації про зобов'язання відповідача виконати лист-вимогу від 22.07.2011 року, зокрема, вжити заходів щодо повернення до бюджету коштів в сумі 337,33 тис. грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано Управління агропромислового розвитку Новгородківської районної державної адміністрації виконати лист-вимогу від 22.07.2011 року № 11-14.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Приватне підприємство "Агрофірма "Престиж" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

На підставі частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ревізійною групою контрольно-ревізійного відділу в Новгородківському районі з 29.04.2011 року по 07.05.2011 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в управлінні агропромислового розвитку Новгородківської районної державної адміністрації за 2010 рік. За наслідками ревізії складено акт №11-10/10 від 07.07.2011 року, яким зокрема встановлено факт незаконного отримання ПП "Агрофірма "Престиж" дотації на посіви цукрових буряків в сумі 337,33 тис. грн., чим завдано шкоди (збитків) на відповідну суму.

Контрольно-ревізійним відділом в Новгородківському районі направлено відповідачу лист-вимогу №11-14/687 від 22.07.2011 про усунення виявлених ревізією порушень, у якому висунуто вимогу відшкодувати витрати бюджетних коштів, проведені з порушенням законодавства.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, у якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10 лютого 2015 року 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції є помилковими лише у частині мотивів, з яких було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 220, 222, 225, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Престиж" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у цій справі скасувати.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року змінити в частині мотивів відмови у позові.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: