Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м.Київ К/800/38300/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, в якому просила визнати нечинною постанову від 11 лютого 2013 року №21 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала про неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки при проведенні перевірки службовим особам інспекції було надано необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, яка реалізовувалась кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області від 11 лютого 2013 року №21 в частині накладення стягнення, передбаченого ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1866,82 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили про не доведення відповідачем правомірності прийнятого рішення та не спростування доводів позивача і наданих ним доказів щодо обставин, зазначених в акті перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 січня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на виконання плану перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2013 року на предмет дотримання вимог чинного законодавства про захист прав споживачів проведена перевірка господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (заклад ресторанного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1»).

За результатами перевірки 24 січня 2013 року складені акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000020 та протокол про адміністративне правопорушення №000026, відповідно до яких встановлені наступні порушення вимог законодавства:

- при приготуванні страв використовується для зважування ваговимірювальний прилад - вага електронна зав. № 80520829 типу CAS виробництва Корея. На даний прилад надано свідоцтво про повірку № 110/102 від 07 квітня 2011 року. На вазі є тавро з позначкою ІІ кв. 2011 року, що є порушенням вимог п.1.8. Правил роботи закладів (підприємців) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 209;

- при приготуванні страв використовується продовольча сировина (гірчиця, соуси, сир) із закінченим терміном придатності, що є порушенням п.3 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів», п.1.10 Правил роботи закладів (підприємців) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 209;

- при приготуванні продуктів використовується продукція без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. Така інформація передбачає наявність: назви товару, дані про основні властивості продукції, підтвердження позначки про наявність або відсутність у її складі генетично модифікованих організмів, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, строк придатності, найменування та місцезнаходження виробника. Стосовно продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації споживачам не надається інформація про її сертифікацію, що є порушенням пп.1, 3, 5, 7, 8, 11, 12 ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.2.6 Правил роботи закладів (підприємців) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року №209 та п.21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833;

- суб'єкт господарювання не забезпечує належний санітарний стан кухні, на якій брудно та багато забрудненого посуду, що є порушенням п.1.7 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833.

На підставі акту перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області 11 лютого 2013 року прийнято постанову № 21 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 2376,82 грн. Вказана постанова є предметом оскарження у даній справі.

За змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою накладення штрафу на позивача були встановлені при проведеної планової перевірки 24 січня 2013 року порушення:

- при приготуванні страв використовується продукція із закінченим терміном придатності. Перелік цих товарів зазначено у додатку № 7 до акту перевірки № 00020 від 24 січня 2013 року. Таким чином порушено п.3 ст.7, ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- при приготуванні продуктів використовується продукція без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Така інформація передбачає наявність назви товару, дані про основні властивості продукції, позначку про наявність або відсутність у її складі генетично модифікованих організмів, дату виготовлення та відомості про умови зберігання, найменування та місцезнаходження виробника, строк придатності. Стосовно продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації споживачам не надається інформація про її сертифікацію. Таким чином, порушено пп.1, 3, 5, 7, 8, 11, 12 ч.1, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як встановлено ч.3 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів» для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

Згідно ч.2 ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів» на товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування (ч.2 ст.15 Закону).

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Як встановлено ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В порушення вищевказаних вимог, факт реалізації продукції (продуктів харчування) із закінченим терміном зберігання та без надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію позивачем не спростований.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів у вигляді штрафу, зокрема, відповідно до п.7 ст.23 Закону - за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відповідно до п.10 ст.23 - за реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» накладення на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнень, передбачених статтею 23 цього Закону, віднесено до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що при прийнятті постанови від 11 лютого 2013 року №21 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області підлягає задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді