Історія справи

Постанова ВАСУ від 13.03.2014 року у справі №800/944/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ справа № 800/944/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Єрьоміна А.В.

суддів Веденяпіна О.А.,

Кравцова О.В.,

Швеця В.В.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2013 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія або ВККС України) про визнання рішення від 13 червня 2013 року незаконним та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що Комісія всупереч статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18, оскільки в його зверненні та зверненнях його дружини викладені підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а саме: суддею допущенні істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, що полягають у неодноразовій відмові у доступі особі до правосуддя з підстав, не передбачених законом (без участі обвинуваченої її захисника та заставодавця, належним чином не повідомлених, проведено відкрите судове засідання, на якому прийнято рішення про зміну запобіжного заходу підсудній з застави на тримання під вартою; жодне із шести клопотань, поданих протягом чотирьох місяців, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, у зв'язку з вкрай тяжким станом здоров'я підсудної, задоволенні не були); вчинено дії, що дають підстави сумніватись у дотриманні вимог щодо неупередженого розгляду справи (фактично відкритого судового засідання, на якому прийнято рішення про зміну запобіжного заходу підсудній з застави на тримання під вартою не проводилось, оскільки судді в той день не було на робочому місці; копія рішення про зміну запобіжного заходу прийнятого 31 липня 2012 року не видавалась підсудній ні її захиснику, незважаючи на численні клопотання, до квітня 2013 року). Підтвердженням порушення суддею положень процесуального законодавства, на погляд позивача, є відповідь Територіального управління Держаної судової адміністрації в Полтавській області на скаргу захисника. Вважаючи, що дії судді ОСОБА_18 не передбачені жодним законом і є несумісними з високим статусом судді, свідчать про порушення ним суддівської присяги, оскільки порочать звання судді і викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, і грубо порушують морально-етичні принципи поведінки судді, рішення Комісії від 13 червня 2013 року № 1944/дп-13 необґрунтованим, а відмову у відкритті дисциплінарного провадження безпідставною позивач просить:

- визнати незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 червня 2013 року № 1944/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відкрити дисциплінарну справу щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 за заявами ОСОБА_4 від 30 квітня 2013 року, ОСОБА_6 від 22 квітня та 31 травня 2013 року.

Представник відповідача подала письмові поясненя через канцелярію суду, в яких зазначила, що заявник фактично оскаржує судові рішення від 31 липня 2012 року та від 5 квітня 2013 року Октябрського районного суду м. Полтави по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 369, частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 190 частиною 4 статті 190 КК України. Відповідачем були розглянуті скарги позивача, на підставі чого було прийнято рішення № 1944/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 Приймаючи рішення, відповідач виходив з того, що обставини, які викладені у скарзі, не можуть слугувати підставами дисциплінарної відповідальності, передбаченими статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, Комісія діяла в межах чинного законодавства України, жодних порушень під час розгляду скарги позивача не допущено, його права та інтереси не порушені. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави знаходилась кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів передбачених частиною 4 статті 27, частиною 2 статті 369, частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 190 частиною 4 статті 190 Кримінального Кодексу України (справа № 1/554/86/2013).

Октябрський районний суд м. Полтави (суддя ОСОБА_18) постановою від 31 липня 2012 року змінив ОСОБА_6 міру запобіжного заходу з застави на тримання під вартою.

З 9 вересня 2012 року підсудна була оголошена в розшук, а 1 лютого 2013 року затримана працівниками правоохоронних органів та направлена до Полтавського слідчого ізолятора ДПСУ в Полтавській області.

Октябрський районний суд м. Полтави (суддя ОСОБА_18), розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_6 міри запобіжного заходу з утримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, постановою від 5 квітня 2013 року відмовив в його задоволенні.

Адвокат ОСОБА_7, в інтересах ОСОБА_6, звернувся з апеляційною скаргою на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 5 квітня 2013 року, який при попередньому розгляду не прийняв її до провадження.

7 травня 2013 року до ВККС України надійшла скарга ОСОБА_6 від 20 квітня 2013 року (зареєстрована за № 8вк-3223/13), в якій вона просила притягнути суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 до дисциплінарної відповідальності відповідно до статтей 83-86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскілки вважає, що суддя прийняв рішення про зміну їй міри запобіжного заходу з застави на тримання під вартою з порушенням процесуального законодавства, а саме: належним чином не повідомив про час розгляду даного питання, що спричинило порушення її прав, прав її захисника і заставодавця; копію відповідного рішення не було надіслано поштою, про яке дізналась 1 лютого 2013 року при затриманні працівниками правоохоронних органів як і про те, що з 9 вересня 2012 року оголошена в розшук, у зв'язку з чим, була позбавлена можливості його оскаржити. В скарзі позивачка також зазначає, що суддя ОСОБА_18 в порушення норм Кримінально-процесуального Кодексу України (1960 року) постановою від 5 квітня 2013 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну їй міри запобіжного заходу з утримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки, була не вмотивована належним чином, при прийнятті відповідної постанови не було досліджено медичний висновок зроблений в Полтавському слідчому ізоляторі УДПСУ в Полтавській області та не враховано реальний стан здоров'я підсудної, який погіршився в судовому засідання, у зв'язку з чим бригадою якої госпіталізовано підсудну. В порушення рішення Європейського суду з прав людини, який висказав свою позицію у справі щодо Луценка, суддя ОСОБА_18, вкотре, 18 квітня 2013 року відхилив клопотання адвоката підсудної про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не надавши жодної оцінки наданих підтверджуючих документів щодо тяжкого, загрозливого життю, стану її організму.

Цього ж дня ОСОБА_6 направила Президенту України Януковичу Віктору Федоровичу та Голові комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України Ківалову С.В. однакові звернення, в яких, як і в скарзі поданій до Комісії від 20 квітня 2013 року, ставились питання про порушення суддею ОСОБА_18 норм національного та міжнародного законодавства при здійсненні судочинства.

13 травня 2013 року до ВККС України надійшла скарга ОСОБА_4 (чоловік ОСОБА_6) від 30 квітня 2013 року (зареєстрована за № 8вк-3223/13/1), в якій він просив притягнути суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 до дисциплінарної відповідальності відповідно до статтей 83-86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки вважає, що судове засідання, на якому була прийнята постанова про зміну ОСОБА_6 міри запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, не проводилось, підсудну, її захисника та заставодавця про час та місце розгляду даного питання не повідомляли, що унеможливило скористатись правом на апеляційне оскарження, а також не вирішено питання застави вартістю 800 000 грн. 00 коп.

8 травня 2013 року супровідним листом вих. № 22/047853-16 за підписом Заступника керівника Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України Г. Кільовою звернення позивача від 7 травня 2013 року надіслано ВККС України, для розгляду, яке 17 травня 2013 року було зареєстровано Комісією за № 8вк-3220/13/2.

За результатами перевірки скарг вх. № 8вк-3220/13, 8вк-3220/13/1, 8вк-3220/13/2 членом ВККС України Шаргалом В.І. 29 травня 2013 року був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 за скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Висновок був мотивований тим, що ВККС України не є органом правосуддя і не вправі втручатись у процес розгляду судових справ. Прийняття процесуальних актів, а також дії суду при розгляді справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише у судовому порядку згідно з процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Крім того, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (часина 1 статті 124, частина 1 статті 126 Конституції України).

31 травня 2013 року супровідним листом вих. № 04-15/171422 за підписом Голови комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України Ківалова С.В. звернення ОСОБА_6 від 7 травня 2013 року надіслано голові ВККС України Самсіну І.Л., для розгляду, яке 7 червня 2013 року було зареєстровано Комісією за № 8вк-3220/13/3.

13 червня 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 1944/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на дії судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18, оскільки у зверненнях відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Листом від 14 червня 2013 року за вих. № 8вк-3220/13, 8вк-3220/13/2 член Комісії Шаргало В.І. повідомив ОСОБА_6, шляхом вручення даного листа через Начальника Полтавського СІЗО № 23, про прийняте ВККС України рішення від 13 червня 2013 року.

14 червня 2013 року за вих. № 8вк-3220/13/1 член Комісії Шаргало В.І. повідомив ОСОБА_4 про прийняте ВККС України рішення від 13 червня 2013 року.

Листом від 14 червня 2013 року за вих. № 8вк-3220/13/3 член Комісії Шаргало В.І. повідомив Голову комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України Ківалова С.В., що до Комісії надходили аналогічні за змістом звернення громадянки ОСОБА_6 щодо неправомірних, на її думку, дій судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 під час здійснення ним правосуддя, за результатами розгляду яких було прийнято рішення Комісії від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно даного судді. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не наділена повноваженнями приймати протилежні за змістом рішення за одними й тими ж обставинами щодо одного і того ж судді.

13 червня 2013 року до ВККС України надійшла повторна скарга ОСОБА_6 від 1 червня 2013 року (зареєстрована за № 8вк-3223/13/4) в якій вона просила притягнути суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 до дисциплінарної відповідальності відповідно до статтей 83-86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів з тих же підстав, що вказані в її скарзі від 7 травня 2013 року.

15 травня ОСОБА_4 направив Голові комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України Ківалову С.В. та Голові комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин Пацкану В.В. однакові звернення в яких, як і в скарзі поданою до Комісії від 13 травня 2013 року, ставились питання про порушення суддею ОСОБА_18 норм національного та міжнародного законодавства при здійсненні судочинства.

20 червня 2013 року супровідним листом вих. № 04-15/17-1660 за підписом Голови комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України Ківалова С.В. звернення ОСОБА_4 від 15 травня 2013 року надіслано голові ВККС України Самсіну І.Л., для розгляду, яке 26 червня 2013 року було зареєстровано Комісією за № 8вк-3220/13/5.

20 червня 2013 року супровідним листом вих. № 04-31/18-650 (158252) за підписом Голови комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин Пацкан В.В. звернення ОСОБА_4 від 15 травня 2013 року надіслано голові ВККС України Самсіну І.Л., для розгляду, яке 26 червня 2013 року було зареєстровано Комісією за № 8вк-3220/13/6.

Листами від 10 липня 2013 року за вих. № 8вк-3220/13/5, №8вк-3220/13/6 член Комісії Шаргало В.І. повідомив Голову комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України Ківалова С.В. та Голову комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин Пацкана В.В., що до Комісії надійшла скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 щодо неправомірних, на його думку, дій судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 під час здійснення ним правосуддя, за результатами розгляду якої та інших аналогічних скарг було прийнято рішення Комісії від 13 червня 2013 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно даного судді. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не наділена повноваженнями приймати протилежні за змістом рішення за одними й тими ж обставинами щодо одного і того ж судді.

Вважаючи рішення ВККС України незаконним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13) (далі - Регламент).

Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивача та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддею Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18

За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії Шаргалом В.І. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18

Вказаний висновок разом із зібраними в процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.

ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи за зверненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на дії судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18, прийнявши 4 квітня 2013 року відповідне рішення № 1045/дп-13 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.

Про прийняте рішення Комісії член ВККС України Шаргало В.І. листами від 14 червня 2013 року за вих. № 8вк-3220/13, 8вк-3220/13/1, 8вк-3220/13/2 член Комісії Шаргало В.І. повідомив ОСОБА_6, шляхом вручення даного листа через Начальника Полтавського СІЗО № 23 та ОСОБА_4

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично позивач не погоджується з процесуальними діями судді ОСОБА_18 при розгляді кримінальної справи № 1/554/86/2013 та при винесенні постанов в цій справі, а саме постанов Октябрського районного суду м. Полтави від 31 липня 2012 року, 5 квітня та 18 квітня 2013 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453 незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 2453 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Відповідно до пункту «b» розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 червня 2013 року № 1944/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Вищу кваліфікаційну комісію суддів України відкрити дисциплінарну справу щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18 за заявами ОСОБА_4 від 30 квітня 2013 року, ОСОБА_6 від 22 квітня та 31 травня 2013 року, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 червня 2013 року № 1944/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_18.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 128, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Судді: