ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/25839/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі: представника Північного офісу Держаної аудиторської служби України Кучабської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду справу за позовом Комунального підприємства (далі - КП) "Жмеринкакомунсервіс" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Хейтін Технолоджи Україна", фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_6 про визнання вимоги незаконною та її скасування в частині за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року КП "Жмеринкакомунсервіс" у Вінницькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до ДФІ у Вінницькій області, треті особи: ФОП ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Хейтін Технолоджи Україна", ФОП ОСОБА_6 про визнання вимоги незаконною та її скасування в частині.

Просило визнати протиправним та скасувати пункт 8 вимоги Жмеринської об'єднаної ДФІ щодо усунення порушень фінансового законодавства при здійсненні господарської діяльності від 15 березня 2013 року № 03-22/243.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 8 вимоги Жмеринської об'єднаної ДФІ щодо усунення порушень від 15 березня 2013 року № 03-22/243.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ДФІ у Вінницькій області подала касаційну скаргу.

В касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Ухвалою колегії суддів від 12 квітня 2014 року до участі у розгляді справи допущено Північний офіс Державної аудиторської служби України (далі - Північний офіс Держаудитслужби) у зв'язку із тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України ваід 24 червня 2016 року № 519-р функції і повноваження Державної фінансової інспекції України припинені і відповідні повноваження передані до Держаудитслужби.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання плану роботи ДФІ на IV квартал 2012 року, Жмеринською об'єднаною ДФІ, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Жмеринкакомунсервіс" за період з 01 липня 2009 року по 30 листопада 2012 року, якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 12 березня 2013 року № 03-35/19.

В подальшому Жмеринською об'єднаною ДФІ на адресу КП "Жмеринкакомунсервіс" надіслано лист від 15 березня 2013 року № 03-22/243 про вимоги щодо усунення порушень фінансового законодавства, виявлених ревізією, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, на підставі пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939 "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" із змінами та пунктом 46 Порядку проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 із змінами.

У пункті 8 вимоги містяться відомості про те, що перевіркою повноти оприбуткування основних засобів та правильності проведення за них розрахунків встановлено придбання основних засобів по цінах вищих від їх реальної вартості на загальну суму 29 842,91 грн. (трактор, причепи та котел чавунний), в зв'язку з чим КП "Жмеринкакомунсервіс" запропоновано:

- відобразити дебіторську заборгованість по контрагентам;

- провести взаємозвірки з контрагентами;

- стягнути з контрагентів безпідставно отримані ними кошти;

- у разі відмови контрагента від визнання боргу - стягнути з винних осіб незаконно використані кошти;

- кошти в сумі 21 000 грн. після відшкодування повернути до бюджету.

Не погоджуючись з виявленими під час ревізії порушеннями та вказаним пунктом 8 вимоги від 15 березня 2013 року № 03-22/243 Жмеринської об'єднаної ДФІ, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені фінансовою інспекцією порушення законодавства, відповідно до пункту 8 вимоги Жмеринської об'єднаної ДФІ від 15 березня 2013 року № 03-22/243, зі сторони позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому вказаний пункт вимоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції підтримав таку позицію суду першої інстанції, залишивши його постанову у цій справі без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, в містах Києві та Севастополі.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене вище дає підстави для висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема правовий висновок щодо застосування положень статті 2, пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII про підстави і порядок пред'явлення та виконання вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень вимог законодавства, яка містить вказівку вжити заходи для відшкодування шкоди, міститься у постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-632а14), від 10 лютого 2015 року (справа № 21-461а14), від 09 червня 2015 року (справа № 21-54а15), від 23 червня 2015 року (справа № 21-358а15), від 02 грудня 2015 року (справа № 826/80/13-а), від 23 лютого 2016 року (справа № 818/1857/14).

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення органу державного фінансового контролю, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, відповідно правильність їх обчислення перевірятиме суд, який розглядатиме цей позов.

З огляду на те, що пункт 8 оскаржуваної вимоги ДФІ, як встановлено у цій справі, вказує на виявлені збитки та їхній розмір, а також містить вказівку підконтрольній установі про необхідність стягнення завданої шкоди, колегія суддів вважає, що обґрунтованість і правомірність такої вимоги має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги (в частині тих її пунктів, які вказують на стягнення збитків) протиправною.

Беручи до уваги наведене вище, рішення судів попередніх інстанцій в цій справі не відповідають положенням Закону № 2939-ХІІ та правозастосовній практиці Верховного Суду України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів, на підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що їхні судові рішення у цій справі слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статями 159, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства "Жмеринкакомунсервіс" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Хейтін Технолоджи Україна", фізична особа-підприємець ОСОБА_6, про визнання вимоги незаконною та її скасування в частині скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Комунального підприємства "Жмеринкакомунсервіс" відмовити.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.