ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ справа № 800/111/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Голубєвої Г.К.,

суддів Борисенко І.В.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

Юрченко В.П.

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.В.

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Петренка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 02.02.2017 року він направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України запит на доступ до публічної інформації шляхом ознайомлення з інформацією, яка міститься в досьє окремих кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. 10.02.2017 р. відповідач надіслав відповідь, в якій відмовив у доступі до публічної інформації, запитаної позивачем. При цьому Комісія обґрунтовує відмову тим, що з огляду на відсутність можливості забезпечення (на час звернення із запитом) функціонування роботи автоматизованої системи ведення досьє кандидатів на посаду судді та наявність в них інформації, загальний доступ до якої обмежено, ознайомлення з досьє кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду в інший спосіб, ніж через роботу автоматизованої системи ведення досьє, не вбачається можливим.

Позивач вважає, що відмова відповідача у задоволенні його запиту на доступ до публічної інформації шляхом ознайомлення з інформацією, яка міститься в досьє окремих кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду згідно переліку, є протиправною, порушує вимоги законодавства України і міжнародного законодавства, законні права і інтереси позивача і суспільства в цілому, у зв'язку з чим просив:

- визнати дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а саме відмову у наданні доступу до публічної інформації, протиправними;

- зобов'язати Комісію надати доступ до публічної інформації відповідно до запиту позивача від 02.02.2017 року, а саме надати інформацією, яка міститься в досьє вищезазначених кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Серед іншого, зокрема, наголосив на тому, що а ні у запиті на отримання публічної інформації направленого до Комісії, ні у позовній заяві, з якою він звертається до Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_13 не вказував, з якою інформацією з досьє кандидатів він мав намір ознайомитись та яка саме інформація його цікавить, а відтак твердження позивача щодо безпідставної відмови йому у наданні такої інформації є необґрунтованими та безпідставними. Окрім того, Комісія зазначає, що на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в розділі «Конкурс до Верховного Суду», розміщено близько 300 досьє кандидатів на посаду судді касаційних судів у складі Верховного Суду, які є доступними для перегляду усіма громадянами, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

02 лютого 2017 року Позивач направив до Комісії запит на отримання публічної інформації (вх. № К/ел-173/17/2 від 06.02.2017), в якому просив надати можливість для ознайомлення із інформацією з досьє кандидатів на посади суддів Верховного Суду, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

За результатами розгляду вказаного запиту Комісією було надано відповідь (вих. №К-1170/17 від 10.02.2017), в якій ОСОБА_13 було роз'яснено положення статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 6.1, 6.3 Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, затвердженого рішенням Комісії від 15.11.2016 №150/зп-16 (далі - Порядок), стосовно порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, про правила повного та безпосереднього доступу до цих досьє, а також, що до початку функціонування автоматизованої системи досьє кандидатів на посаду судді формуються і ведуться у паперовій формі, загальний доступ до якої не забезпечується. Також було повідомлено, що з огляду на відсутність можливості забезпечення (на час звернення із запитом) функціонування роботи автоматизованої системи ведення досьє кандидатів на посаду судді та наявність в них інформації загальний доступ до якої обмежено, ознайомлення з досьє кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду не вбачається можливим.

Позивач стверджує, що Комісія, протиправно відмовляючи йому у доступі до суспільно значущої публічної інформації, а саме, до інформації з досьє кандидатів на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, порушила вимоги Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «;Про доступ до публічної інформації». Отже, суть спору полягає у протиправній, на думку Позивача, відмові йому у доступі до публічної інформації.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність дій, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді. Ведення суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді, здійснюється відповідно до розроблених та затверджених рішенням Комісії Порядків, згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язок розроблення та затвердження яких, покладається саме на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Порядок формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, визначає правові та організаційні засади формування, ведення, обліку та зберігання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України досьє кандидата на посаду судді та порядку доступу до них.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку, досьє формується і ведеться з метою використання інформації стосовно кандидата на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 1.3 розділу І Порядку визначено, що інформація, яка міститься у досьє, використовується, обліковується та зберігається відповідно до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «;Про захист персональних даних», «;Про інформацію», «;Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «;Про доступ до публічної інформації» та «;Про електронні документи та електронний документообіг», цього Порядку та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист персональних даних» закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Його дія поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною першою статті 16 зазначеного закону визначено, що порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.

Закон України «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Даною нормою Закону передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Встановлено, що такої згоди кандидати на посаду судді касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема суб'єкти запитуваних персональних даних, - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та ОСОБА_12, Комісії не надавали, а відтак правові підстави для надання ОСОБА_13, запитуваної інформації у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, були відсутні.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Частина перша статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» поділяє публічну інформацію з обмеженим доступом на конфіденційну інформацію, таємну інформацію та службову інформацію.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Частина перша статті 8 даного закону дає визначення терміну таємна інформація, а саме, що таємна інформація це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

У свою чергу до службової інформації згідно зі статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» може належати така інформація, 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Необхідно зазначити, що частиною другою статті 10 цього Закону визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Згідно з частиною третьої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

До такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2012 від 20.01.2012 року (справа № 1-9/2012), відповідно до якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, зазначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також необхідно зазначити, що пунктом 1.9 розділу І Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, визначені види доступу до досьє, а саме:

Повний доступ - доступ до інформації досьє, а також даних, на підставі яких її було включено, для перегляду без можливості їх зміни;

Безпосередній доступ - доступ до інформації досьє, а також даних, на підставі яких її включено, з можливістю внесення до неї змін у межах повноважень відповідного органу (посадової особи) у встановленому Комісією порядку;

Загальний доступ - доступ до перегляду матеріалів досьє як публічної інформації, який здійснюється виключно через веб-сайт Комісії.

Згідно з пунктом 1.10 розділу І Порядку, члени Комісії та Вищої ради правосуддя, уповноважені працівники Державної судової адміністрації України, секретаріатів Комісії та Вищої ради правосуддя мають повний і безпосередній доступ до досьє. Пунктом 1.12 Порядку визначено, що кожна особа має право загального доступу до інформації досьє через веб-сайт Комісії, за винятком: 1) відомостей про місця проживання або перебування, дати народження фізичних осіб, їх адрес, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, серій та номерів паспортів, військових квитків, місцезнаходження об'єктів власності (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), реєстраційних номерів транспортних засобів; 2) відомостей про результати проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей кандидата на посаду судді, загальних здібностей кандидата на посаду судді, а також медичних відомостей; 3) будь-яких відомостей та даних стосовно неповнолітніх дітей, крім відомостей щодо майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у їх власності відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається кандидатом на посаду судді; 4) інформацію, що містить державну таємницю; 5) даних, що становлять службову інформацію.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач не вказував, власне з якою інформацією з досьє кандидатів він мав намір ознайомитись, а відтак доводи позивача щодо безпідставної відмови йому у наданні такої інформації є необґрунтованими та безпідставними.

Необхідно зазначити, що відповідно до частини шостої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» формування і ведення, зокрема, досьє кандидата на посаду судді здійснюються в автоматизованій системі. Частиною сьомою статті 85 Закону передбачено, що, зокрема, досьє кандидата на посаду судді є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за винятком встановленої Законом інформації. Згідно з частиною восьмою статті 85 Закону повний та безпосередній доступ, зокрема, до досьє кандидата на посаду судді мають члени та уповноважені працівники секретаріатів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя відповідно, а також уповноважені працівники Державної судової адміністрації України.

Пунктом 6.1 Порядку визначено, що до початку функціонування автоматизованої системи, досьє кандидатів на посаду судді формуються і ведуться у паперовій формі. Загальний доступ до цієї форми громадянам як доступ до публічної інформації Комісією не забезпечується. Комісія забезпечує повний та/або безпосередній доступ до досьє особам визначеним в частині восьмій статті 85 Закону та пункті 1.10 розділу І Порядку. Позивач не є такою особою в розумінні частини восьмої статті 85 Закону та пункту 1.10 розділу І Порядку, а тому повний та/або безпосередній доступ до досьє ОСОБА_13, обґрунтовано визнано Комісією неможливим саме за наведених вище підстав.

Враховуючи вищезазначене, Комісія довела, що своїми діями у межах спірних правовідносин не порушила вимог Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «;Про доступ до публічної інформації», оскільки діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. У той же час позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем його прав.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого адміністративного суду України, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду. Заява про перегляд постанови може бути подана не пізніше десяти днів з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд.

Головуючий суддя Г.К. Голубєва

Судді: І.В. Борисенко

Л.І Бившева

Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко

Повний текст постанови виготовлений 13 квітня 2017 року.