Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.09.2021 року у справі №640/7832/20
Постанова ВАСУ від 11.03.2026 року у справі №640/7832/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

справа №640/7832/20

касаційне провадження № К/9901/33371/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Єгорова Н.М., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовами до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.01.2020 №0000055311 та від 27.03.2020 №000199531.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.05.2020 об`єднав в одне провадження адміністративні справи № 640/7832/20 та № 640/7913/20.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що ним правомірно застосовано нульову відсоткову ставку податку при виплаті дивідендів за період, який перевірявся, оскільки він виконав всі вимоги пункту 3 (і) статті 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 для застосування нуль відсоткової ставки податку, оскільки компанія-нерезидент «Koninklijke Bunge B.V.» (Нідерланди) володіє 100 відсотками корпоративних прав позивача (більше, ніж 50 відсотків як того вимагає Конвенція) та 06.09.2016 було здійснено інвестицію в розумінні Конвенції - направлено частину прибутку підприємства позивача у сумі 23795600,00 грн (888226,95 дол. США) на збільшення статутного капіталу Товариства (більше, ніж 300 тис. дол. США, як того вимагає Конвенція). Позивач вказує, що законодавство України не передбачає іншого джерела збільшення статутного капіталу ніж майно, яке належить учаснику Товариства, збільшення статутного капіталу позивача було проведено та зареєстровано у встановленому законом порядку та підтверджується документально. Крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Також позивач зазначив, що висновком експертизи, яка була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підтверджено, що позивач при виплаті дивідендів правомірно застосовував нульову відсоткову ставку податку на прибуток іноземних юридичних осіб. В розглядуваному випадку збільшення статутного капіталу позивача відбулось за рахунок розподілення нерозподіленого прибутку на користь учасника «Koninklijke Bunge B.V.». Правильність та законність валютних операцій позивача з виплати нерезиденту дивідендів із застосуванням нуль відсотків ставки податку контролювалась банком під час здійснення валютного контролю при виплаті дивідендів.

Крім того, Товариство посилалося на неправомірність проведеної перевірки позивача, результати якої були оформлені актом від 09.12.2019 № 8/28-10-53-11/25380435, на підставі висновків якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, оскільки Товариство не було своєчасно включене до річного плану-графіка на 2019 рік, тоді як статті 77 Податкового кодексу України передбачає формування плану-графіка податкових перевірок на увесь рік і не передбачає права контролюючих органів на внесення змін/доповнень/коригувань до такого плану-графіка протягом року, на який такий план було затверджено.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15.02.2021 у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірку платника було проведено контролюючим органом правомірно, оскільки позивач був включений до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік у вересні 2019 року, що підтверджується наданим відповідачем документом з назвою «Коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 09 місяць 2019 року (тип коригування: включення до плану-графіку)».

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки компанія-нерезидент "Koninklijke Bunge B.V." (Нідерланди) володіє 100 відсотками статутного капіталу позивача, позивач надав довідки щодо резидентності "Koninklijke Bunge B.V." (Нідерланди), то до суми дивідендів застосовується пільгова ставка податку у розмірі 5 відсотків, як це передбачено частиною 2 пункту b) статті 10 Конвенції. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.08.2021 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 №0001995311 в частині збільшення зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим зобов`язанням в сумі 126857289,99 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31714322,49 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив повністю.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції врахував, що статутний капітал позивача було збільшенню в ІІІ кварталі 2016 року, тому контролюючим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим зобов`язанням у сумі 5424096,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1356024,04 грн., тоді як починаючи з 4 кварталу 2016 року Товариство правомірно застосовувало нуль відсоткову ставки податку при виплаті дивідендів, з огляду на те, що позивач виконав всі вимоги пункту 3 (і) статті 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.01.2020 №0000055311 в силу вимог статті 60 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є відкликаним контролюючим органом та не несе за собою жодних правових наслідків для платника податку, а тому й відсутнє порушене право позивача, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність проведення контролюючим органом перевірки з підстав того, що платник був включений до плану-графіку документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік у вересні 2019 року, що підтверджується наданим відповідачем документом з назвою "Коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 09 місяць 2019 року (тип коригування: включення до плану-графіку)".

Товариство, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в цій частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка передбачає право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі скаржник посилається га неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 826/11217/18, від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Скаржник доводить протиправність проведеної відповідачем перевірки, оскільки така перевірка не була передбачена графіком перевірки, відтак висновки за наслідками такої перевірки, на його думку, є протиправними і необґрунтованими. Вважає, що незалежно від допуску платником до перевірки контролюючого органу, такі висновки є протиправними, оскільки порушений порядок проведення перевірки, визначений вимогами статей 75, 77, 81 ПК України.

Крім того, позивач доводить, що ним правомірно застосовано нульову відсоткову ставку податку при виплаті дивідендів, оскільки він виконав всі вимоги пункту 3 (і) статті 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 для застосування нуль відсоткової ставки податку, оскільки компанія-нерезидент «Koninklijke Bunge B.V.» (Нідерланди) володіє 100 відсотками корпоративних прав позивача (більше ніж 50 відсотків як того вимагає Конвенція) та 06.09.2016 було здійснено інвестицію в розумінні Конвенції - направлено частину прибутку підприємства позивача у сумі 23795600,00 грн (888,2 тис. дол. США) на збільшення статутного капіталу позивача (більше ніж 300 тис. дол. США, як того вимагає Конвенція). Позивач вказує, що законодавство України не передбачає іншого джерела збільшення статутного капіталу ніж майно, яке належить учаснику Товариства, збільшення статутного капіталу позивача було проведено та зареєстровано у встановленому законом порядку та підтверджується документально. Крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Також позивач зазначив, що положення пункту 3 (і) статті 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 підлягали застосуванню з дня, наступного за днем, в якому були виконані умови для застосування цієї Конвенції без прив`язки до будь-яких календарних періодів (в тому числі 3 кварталу 2016 року (квартал здійснення інвестиції), чи 4 квартал 2016 року.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.09.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в частині, в якій судом апеляційної інстанції відмовлено у позові, просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції у цій частині залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.03.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.03.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, результатами якої оформлені актом перевірки від 09.12.2019 №8/28-10-53-11/25380435 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення Товариством, зокрема, вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, пунктів 103.2, 103.3 статті 103 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на суму 133472426,80 грн, у тому числі: за 2016 рік в сумі 22882014,45 грн, за 2017 рік в сумі 58327569,60 грн, за 2018 рік в сумі 35488423,75 грн, за півріччя 2019 року в сумі 16774419,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.01.2020 №0000055311, яким Товариство збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 166840533,50 грн, в тому числі: за основним платежем у сумі 133472426,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 33368106,70 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариство подало скаргу до Державної податкової служби України (далі - ДПС України).

За результатом розгляду скарги платника, ДПС України рішенням від 19.03.2020 №10241/6/99-00-08-05-03-06, скаргу задовольнила частково, податкове повідомлення-рішення №0000055311 від 02.01.2020 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1191040,66 грн скасувала та у відповідній частині скасувала штрафні санкції.

Контролюючим органом з урахуванням рішення ДПС України 27.03.2020 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001995311 від 27.03.2020, на підставі якого Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 132281386,14 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 33070346,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судами установлено, що перевірка платника проводилась контролюючим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 року відповідно до наказу про проведення перевірки від 16.09.2019 №104.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому ПК України.

Порядок проведення перевірок визначений статтею 75 ПК України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом 2 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України (у редакції чинній на дату призначення перевірки) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Як установлено судами, річний план-графік на 2019 року був опублікований на офіційному веб-сайті ДФС України і датований 22.12.2018 (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/367929.html). У цьому плану-графіку платник не був передбачений в переліку платників податків, яких планується перевірити в 2019 році.

12.09.2019 до річного плану-графіку контролюючим органом були внесені зміни, якими додано позивача до переліку платників податків, що перевірятимуться в 2019 році.

Платник був включений до плану-графіку документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік у вересні 2019 року, що підтверджується наданим відповідачем документом з назвою «Коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 09 місяць 2019 року (тип коригування: включення до плану-графіку)».

При цьому, позивач не оскаржував наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства від 16.09.2019 № 104. Таким чином, наявність рішення контролюючого органу про призначення документальної планової виїзної перевірки, зумовлює необхідність його реалізації у спосіб, не заборонений законом, тоді як Товариство не скористалося своїм правом, передбаченим статтею 81 ПК України щодо недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що неправомірність включення платника податків до плану-графіка перевірок, за умови допуску таким платником контролюючого органу до проведення такої перевірки, сама по собі не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акта перевірки, проведеної з дозволу платника.

Колегія суддів не переглядає постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2020 №0000055311, оскільки в цій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується позивачем і не є предметом касаційного оскарження з огляду на положення статті 341 КАС України.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2020 №000199531, колегія суддів зазначає наступне.

У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до висновків акту перевірки Компанія "Koninklijke Bunge B.V." стала власником корпоративних прав Товариства шляхом придбання цих прав у попередніх власників VISTATREDE LTD, (Кіпр) - 52% корпоративних прав; FORTE VITA ENTERPRISES LIMITED, (Кіпр) - 33% корпоративних прав; KARDIMORIO LTD (Кіпр) - 15% корпоративних прав згідно з договором купівлі - продажу від 09.03.2010.

Згідно протоколу №113 Загальних зборів Учасників Товариства, які відбулися в м. Києві 06.09.2016, на яких були присутні представники Єдиного Учасника, "Koninklijke Bunge B.V.", який у сукупності володіє 100 відсотками голосів, які діють на підставі довіреності, апостильованої 06.01.2016 під №НА RP 16-45, був затверджений порядок розподілу нерозподіленого прибутку Товариства станом на 31.12.2015, в тому числі було вирішено направити частину прибутку Товариства за періоди діяльності до 2014 - 2015 календарних років у сумі 23795600,00 грн на збільшення статутного капіталу Товариства.

Підпунктом 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції від 06.11.2014) встановлено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход)або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів).

Згідно з частиною першою статті 326 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об`єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту».

Статтею 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формах, які не заборонені законами України.

Відповідно до статті 5 цього Закону внесок до статутного капіталу іноземними інвесторами є інвестицією іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Форми здійснення іноземних інвестицій визначені у положеннях статті 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Цей Закон не містить норм, які визначають, що іноземні інвестиції не визнаються такими, якщо вони не зареєстровані.

Отже, відсутність державної реєстрації іноземної інвестиції не впливає на режим оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями, а відсутність такої реєстрації не означає відсутності інвестиції як такої.

Відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що збільшення статутного капіталу може відбутися виключно за рахунок майна, яке належить учаснику Товариства.

Відповідно до частини другої статті 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 28 цього Закону підставою для відмови у державній реєстрації є подання державному реєстратору документів, які суперечать вимогам Конституції та законів України. Державний реєстратор проводить реєстраційну дію тільки за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до ЄДР (пункт 4 частини другої статті 6 Закону).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження реєстрації збільшення статутного капіталу позивачем надані такі документи: протокол Загальних зборів Учасників Товариства №113 від 06.09.2016; опис документів, що подаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів»; роздруківка з сайту Міністерства юстиції України щодо результату надання адміністративних послуг Товариства; редакція Статуту Товариства від 06.09.2016; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи також міститься копія листа-довідки від "Koninklijke Bunge B.V." стосовно обліку суми поповнення статуту разом із нотаріально завіреним перекладом українською мовою, копія бухгалтерської довідки «Огляд отриманих дивідендів та відображення ТОВ «Грінтур-Екс» у звітності Конінклеке у 2016 р.».

Відповідно до пункту 67.2 статті 67 ПК України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення в тому числі щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Як установлено судом, державна реєстрація збільшення статутного капіталу позивача зареєстрована належним чином і не скасована в установленому законом порядку. Збільшення статутного капіталу позивача на суму 23795600,00 грн відбулось за рахунок нерозподіленого прибутку є вкладом материнської компанії - нерезидента «KoninklijkeBunge B.V.» (ЗАТ «Конінклеке Бунге Б.В.», Нідерланди). Статутний капітал Товариства збільшився в ІІІ кварталі 2016 року в розмірі 796061,00 Євро.

Підпунктами «а» та «г» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди.

Відповідно до підпункту 14.4.2 цього пункту резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, між Урядом України і Королівством Нідерландів укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 24.10.1995 року та ратифікована законом України від 12.07.1996 №332/96 (дата набрання чинності для України 02.11.1996, надалі - Конвенція).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, податок, що стягується, не повинен перевищувати: а) 5 відсотків валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (інша ніж партнерство), що володіє щонайменше 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди; b) 15 відсотків валової суми дивідендів у всіх інших випадках.

Пунктом 3 статті 10 Конвенції, встановлено, що незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, дивіденди, що сплачуються компанією-резидентом Договірної Держави, компанії-резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись тільки в другій Договірній Державі за умови, якщо резидентом є компанія (інша ніж партнерство): і) яка володіє прямо щонайменше 50 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і передбачається, що інвестицію в розмірі щонайменше 300000 доларів США або їх еквівалент у національній валюті Договірної Держави було внесено в капітал компанії, що виплачує дивіденди або іі) чия інвестиція в капіталі компанії, що сплачує дивіденди, гарантована або застрахована Урядом другої Договірної Держави, центральним банком другої Договірної Держави або яким-небудь агентством або органом, включаючи фінансовий інститут, що є власністю або контролюється цим Урядом.

Оскільки, способи здійснення інвестицій Конвенцією не визначено, для встановлення факту здійснення інвестицій слід застосовувати законодавство країни, у якій ця інвестиція здійснюється, тобто законодавством України.

Слід зазначити, що поняття інвестиції визначено у ПК України, а поняття іноземних інвестицій визначені у статті 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Судом апеляційної інстанції установлено, що з листа-довідки «Koninklijke Bunge B.V.» вбачається, що відповідно до річної звітності за 2016 рік та декларації з податку на прибуток за 2016 рік загальна сума дивідендів, отриманих від Товариства в 2016 році, становила 44655644,00 Євро. Відповідно до витягу з облікових записів «Koninklijke Bunge B.V.» за 2016 рік з цих 44655644,00 Євро дивідендів сума 796061,00 Євро (23795600,00 грн.) була реінвестована в Товариство.

Облікова вартість Товариства в декларації з податку на прибуток та в податкових облікових книгах «Koninklijke Bunge B.V.» зросла в 2016 році на 23795600,00 грн/796061,00 Євро, як результат того, що (1) сума дивідендів від Товариства в сумі 23795600,00 грн/ 796061,00 Євро була включена в результати діяльності «Koninklijke Bunge B.V.» за 2016 рік та (2) внесок в статутний капітал від «Koninklijke Bunge B.V.» до Товариства в розмірі 23795600,00 грн/ 796061,00 Євро був включений як такий у фінансову і податкову звітність «Koninklijke Bunge B.V.» у 2016 році.

Тобто, для цілей фінансового і податкового обліку сума нерозподіленого прибутку у розмірі 23795600,00 грн (або 796061,00 Євро) визначається «Koninklijke Bunge B.V.» як інвестиція в Товариство.

«Koninklijke Bunge B.V.» володіє 100 відсотками капіталу позивача, та у ІІІ кварталі здійснено інвестицію в розмірі 23795600 грн (888,2 тис. дол. США за курсом НБУ), що перевищує 300000 дол США.

В подальшому, виплати дивідендів згідно протоколів загальних зборів здійснювались з поточного рахунку Товариства, відкритого в AT "УКРСИББАНК" (код банку 351005): згідно протоколу №113 протягом 2016 - 2017 років проведено виплати дивідендів на загальну суму 1085109080,36 грн / 40977961,23 дол. США; згідно протоколу №120 протягом 2017 року проведено виплати дивідендів на загальну суму 515261787,67 грн / 19805107,63 дол. США; згідно протоколу №124 протягом 2018 року проведено виплати дивідендів на загальну суму 225927056,52 грн / 8410640,76 дол. США; згідно протоколу №127 протягом 2018 року проведено виплати дивідендів на загальну суму 483841418,16 грн / 18168559,42 дол. США; згідно протоколу №128 протягом 2019 року проведено виплати дивідендів на загальну суму 335488380,09 грн/1268 819,49 дол. США.

Всього за період, який перевірявся, було здійснено виплат дивідендів на загальну суму 2645627722,79 грн / 100050088,53 дол. США, розрахунок яких наведено у додатку №12 до акта перевірки).

До матеріалів справи надані копії платіжних доручень за 2016-2019 роки в іноземній валюті або банківських металах, які підтверджують виплату дивідендів.

Всі виплати дивідендів були проведені банківською установою в повному обсязі, а документи перевірялися банком з огляду на вимоги Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №8, та Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.08.2016 №369. Банківські установи здійснюють аналіз та перевірку документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, крім того надані особою інформація/документи мають підтверджувати наявність економічної доцільності (сенсу) такої валютної операції.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.10.2020 №20452/20-71/26490/26491/20-71, яку проведено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за заявою адвоката позивача Медведєвої О.Ю. від 06.08.2020 №34 за результатами проведення судово-економічної експертизи документально підтверджується здійснення материнською компанією - нерезидентом «KoninklijkeBunge B.V.» (ЗАТ «Конінклеке Бунге Б.В.», Нідерланди) збільшення статутного капіталу Товариства своїми активами, а саме, за рахунок нерозподіленого прибутку 06.09.2016 у розмірі 23795600,00 грн; твердження контролюючого органу про те, що «нарахування та/або виплату доходів, та реінвестицію доходів не було здійснено, оскільки вказані транзакції повинні полягати у наступних проводках: Дт 671 - Кт 47», є не обґрунтованими; спосіб відображення Товариством в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку господарської операції щодо збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку ЗАТ «Конінклеке», відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.09.2016 Протоколу Загальних зборів Учасників Товариства №113 від 06.09.2016 та Статуту Товариства, на сутність самої операції не вплинув.

Позивач надав до перевірки документи щодо статусу резидентності «KoninklijkeBunge B.V.», як це спеціально передбачено пунктом 103.4 статті 103 ПК України для застосування зменшеної ставки податку, а саме: копію Декларації про резидентство «KoninklijkeBunge B.V.» від 25.04.2016 (з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою); копію Декларації про резидентство «KoninklijkeBunge B.V.» від 08.03.2017 (з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою); копію Декларації про резидентство «KoninklijkeBunge B.V.» від 04.04.2018 (з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою); копію Декларації про резидентство «KoninklijkeBunge B.V.» від 26.02.2019 (з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою).

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Судом апеляційної інстанції установлено, що у ІІІ кварталі 2016 року статутний капітал позивача збільшився на суму, яка перевищує 300000 дол. США.

Ураховуючи, що статутний капітал позивача було збільшенню у ІІІ кварталі 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що контролюючим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (у розмірі 5%) за податковим зобов`язанням в сумі 5424096,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1356024,04 грн. (з урахуванням того, що розрахунок, здійснений судом апеляційної інстанції, сторонами не оскаржувався).

З розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0001995311 від 27.03.2020 вбачається, що позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим зобов`язанням в сумі 132281386,14 грн (за період з ІІІ квартал 2016 року по І півріччя 2019 року) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33070346,53 грн (за період з ІІІ квартал 2016 року по І півріччя 2019 року в розмірі 25 %).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючим органом правомірно збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за податковим зобов`язанням в сумі 5424096,15 грн (за період ІІІ квартал 2016 року) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1356024,04 грн (за період ІІІ квартал 2016 року в розмірі 25 %).

При цьому, Верховний Суд відхиляє, як безпідставні, доводи скаржника про те, що положення пункту 3 (і) статті 10 Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995 підлягали застосуванню з дня, наступного за днем, в якому були виконані умови для застосування цієї Конвенції без прив`язки до будь-яких календарних періодів (в тому числі 3 кварталу 2016 року (квартал здійснення інвестиції), чи 4 квартал 2016 року, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 34.1 статті 34 ПК України податковим періодом може бути: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПК України додатковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Оскільки вимога щодо внесення інвестиції у розмірі щонайменше 300000,00 дол. США була виконана Товариством у третьому кварталі 2016 році, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що саме з четвертого кварталу 2016 року Товариство мало право застосовувати нуль відсоткову ставку оподаткування, оскільки дивіденди, у тому числі нерезидентам, виплачуються за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підставі для задоволення позову у визначеній судом апеляційної інстанції частині.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для перегляду рішення суду апеляційної інстанції у зазначеній частині з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова