Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/17054/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Ємельянової В.І., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ), в якому просив зобов'язати відповідача здійснити йому розрахунок вислуги років для призначення пенсії з урахуванням періоду навчання у Ташкентському вищому танковому командному училищі (далі - Училище) з 1 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року та здійснити перерахунок вислуги років для призначення пенсії, зарахувавши йому вищевказаний період навчання у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць за півтора, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393, у редакції станом на час призначення пенсії), а також наказу Міністерства оборони України від 8 серпня 1994 року № 205 «Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 вересня 1994 року за № 212/422 (далі - наказ № 205).

В обґрунтування позову посилався на те, що вищезазначений період навчання підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії у пільговому обчисленні, відтак дії відповідача не узгоджуються з вимогами закону і порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2013 року позов задоволено, зобов'язано відповідача здійснити позивачу розрахунок вислуги років для призначення пенсії з урахуванням спірного періоду навчання у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за півтора.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суди виходили з того, що спірний період навчання підлягає зарахуванню до вислуги років позивача у пільговому обчисленні, а тому дії відповідача є протиправними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що позивач у період з 1 серпня 1988 року по 16 червня 1992 року навчався у Ташкентському вищому танковому командному училищі.

Звернувшись за призначенням пенсії, позивачу здійснено розрахунок вислуги років, до якого не включено період навчання в Училищі.

У листопаді 2012 року позивач звернувся з заявою до УМВС у якій просив здійснити перерахунок вислуги років для призначення пенсії, зарахувавши йому вищевказаний період навчання у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць за півтора.

Так, відповідно до приписів статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час зарахування до Училища та проходження навчання у ньому; далі - Закон № 2232-ХІІ) початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Видами такої служби згідно з частиною четвертою названої статті Закону № 2232-ХІІ є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2232-ХІІ проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що навчання в Училищі не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а отже і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, неодноразово висловленій, зокрема, у постановах від 27 березня 2012 року (справа № 21-7а12), від 1 жовтня 2013 року (справа № 21-330а13), від 16 квітня 2013 року (справа № 21-107а13), тощо.

Окрім цього, колегія суддів також зазначає, що спірний період навчання позивача в Училищі не підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії у пільговому обчисленні відповідно до наказу № 205, оскільки не є проходженням військової служби і не може бути зарахований до вислуги років взагалі.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності відмови відповідача у зарахуванні до строку військової служби позивача часу його навчання в Училищі є помилковими, а тому їх рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, та підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Ємельянова

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало