Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2015 р. м. КиївК/800/37120/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаряМіщенко Ю.М.

представника відповідачів Кумко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Львівській області та Державної фіскальної служби України

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 813/337/14 (876/3168/12)

за позовом ОСОБА_3

до 1. Головного управління Міндоходів у Львівській області;

2. Державної фіскальної служби України

про визнання нечинними рішень та зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.09.2013 № 10007/10/10-8005/572 про залишення первинної скарги ОСОБА_4 без розгляду та рішення Міністерства доходів та зборів України від 30.09.2013 № 4806/К/99-99-10-01-03-14 про розгляд скарги. Зобовязано Головне управління Міндоходів у Львівській області розглянути скаргу ОСОБА_3 від 27.08.2013 по суті та надати відповідь. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 73,08 грн.

Головне управління Міндоходів в Львівській області та Міністерство доходів і зборів України подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення. Вважають, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам матеріального права: п. 49.18 ст. 49, п. 56.7 ст. 56, п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, п. 6, 12 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 № 1203 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 за № 2046/22358. Також посилаються на порушення судами норм процесуального права: п. 4 ч. 1 ст. 157, ч. 1 ст. 72, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі Міністерства доходів і з борів України правонаступником Державною фіскальною службою України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачка 27.08.2013 направила на адресу Головного управління Міндоходів у Львівській області скаргу на податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 009411710 з підстав, що при його винесенні не враховано понесені у 2013 році інвестиційній збитки від продажу інвестиційних активів в сумі 304000 грн.

Головним управлінням Міндоходів у Львівській області прийнято рішення від 09.09.2013 № 10007/10/10-8005/572 про залишення первинної скарги без розгляду.

Залишаючи без розгляду скаргу позивача, Головне управління Міндоходів у Львівській області виходило з того, що за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 22.04.2009 № 0005361710/0, від 05.08.2009 № 0005361710/1/21184/10/17-114/2150, від 24.09.2009 № 0005361710/2/26155/10/17-114/2625, від 17.12.2009 № 0005361710/3/34368/10/17-114/3490, від 04.02.2010 № 0005361710/4/2971/10/17-114/404 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-1193/10/1370 ці податкові повідомлення-рішення скасовані в частині податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27631,05 грн., а в задоволенні решті позовних вимог щодо податкового зобовязання в сумі 222928,8 грн. відмовлено.

У звязку з тим, що згідно з вимогами п.п. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вказані податкові повідомлення-рішення є відкликаними, то на підставі п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 (далі Порядок № 1236) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447, позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 009411710, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання - 222928,8 грн.

Посилаючись на абз. 2 п. 6 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 № 1203 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12. 2012 за № 2046/22358 (далі Положення № 1203), Головне управління Міндоходів у Львівській області вважає, що скарга позивачки є повторним зверненням з того самого питання, яке вже вирішено по суті, а тому розгляду не підлягає.

Рішенням Міндоходів України від 30.09.2013 № 4806/К/99-99-10-01-03-14 залишено без змін рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області від 09.09.2013 № 10007/10/10-8005/572 про залишення без розгляду скарги позивачки.

Визнаючи протиправним рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області про залишення скарги позивачки без розгляду та зобовязуючи цей орган розглянути скаргу по суті, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував положення п.56.1, п. 56.2, п. 56.3, п. 56.6 ст. 56 Податкового кодексу України, якими передбачено право платника податків оскаржити в адміністративному порядку рішення контролюючого органу, а також положення п. 2, п. 14 Положення № 1203, якими передбачено порядок розгляду скарги платника податків, зокрема обовязок контролюючого органу розглянути скаргу та прийняти вмотивоване рішення. Суди вважають, що відповідачі мали взяти до уваги, що позивачка у своїх скаргах оскаржувала податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 009411710 з тих підстав, що при його винесенні не враховано збитки, що були понесені у 2013 році, та не додано розрахунку.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, якими неправильно вирішено спір. При цьому суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі ПКУ) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 2, 3, 4 п. 56.18 ПКУ рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до абз. 2 п. 57.3 ПКУ у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до абз. 2 п. 3.4 Порядку № 1236 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновків про те, що процедура адміністративного оскарження є досудовим порядком вирішення спору.

Така процедура розпочинається з оскарження платником податків до контролюючого органу вищого рівня рішення контролюючого органу нижчого рівня, зокрема про визначення податкового зобовязання.

У разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення податкового зобовязання оскаржено в судовому порядку, то таке рішення не підлягає адміністративному оскарженню, а податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в задоволенні позову про оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання (частини податкового зобовязання) податкове зобовязання (частина податкового зобовязання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обовязок самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При цьому податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобовязання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, є податковим повідомленням-рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у звязку зі зменшенням судом суми податкового зобовязання і не містить в собі нових підстав для визначення податкового зобовязання.

Таким чином, скарга платника податків на податкове повідомлення-рішення, складене у звязку з тим, що за рішенням суду, що набрало законної сили, зменшено суму грошового зобовязання за оспорюваним в цьому суді податковим повідомленням-рішенням, фактично є повторним зверненням до контролюючого органу з одного і того самого питання перше вирішеним по суті. Тому, керуючись положеннями абз. 2 п. 6 Положення № 1203, контролюючий орган обґрунтовано залишив скаргу позивачки без розгляду.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Львівській області та Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун