Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/28217/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Чорнія Р.Ю.,

прокурора Бараненка І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а-6573/09/1370 (№7010/10/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, за участю прокуратури Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, за участю прокуратури Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області щодо неподання у відділення Державного казначейства у Жидачівському районі Львівської області висновків на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2008 року на суму 278586,00грн., та згідно податкової декларації жовтень 2008 року на суму 406340,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість на загальну суму 684926,00грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби 18.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 №350, статей 167, 190 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області податкову декларацію з ПДВ за вересень 2008 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 278586,00грн.; податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2008 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 711037,00грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2008 року згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 147990,00грн. (враховуючи дані уточнюючого розрахунку, бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року підлягає сума 563047,00грн.).

За результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень місяць 2008 року, які оформлені довідкою від 28.11.2008 №1155/23-0/30028622, порушень не виявлено.

За результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень місяць 2008 року, які оформлені довідкою від 30.12.2008 №1396/23-0/30028622, порушень не виявлено.

Разом з тим, на час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» не отримано бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2008 року на суму 278586,00грн., та згідно податкової декларації жовтень 2008 року на суму 406340,00грн.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог підпункту 7.7.4 пункту 7.7. статті 7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету).

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам у вартості товару встановлено податковим органом, про що зазначено в довідках за результатами проведених перевірок, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача невідшкодованих сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області щодо неподання у відділення Державного казначейства у Жидачівському районі Львівської області висновків на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2008 року на суму 278586,00грн., та згідно податкової декларації жовтень 2008 року на суму 406340,00грн. колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, задовольняючи зазначену позовну вимогу суди попередніх інстанцій не врахували, що така вимога є неналежним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Відповідно, способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області щодо неподання у відділення Державного казначейства у Жидачівському районі Львівської області висновків на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2008 року на суму 278586,00грн., та згідно податкової декларації жовтень 2008 року на суму 406340,00грн. із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а-6573/09/1370 (№7010/10/9104) в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області щодо неподання у відділення Державного казначейства у Жидачівському районі Львівської області висновків на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2008 року на суму 278586,00грн., та згідно податкової декларації жовтень 2008 року на суму 406340,00грн. - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті позовних вимог постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 по справі №2а-6573/09/1370 (№7010/10/9104) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв