Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/800/57750/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013

у справі № 2а-3745/11/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Судносервіс Експорт»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0001122301; визнано неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, якими встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а дані відображені в декларації з ПДВ стосовно податкових зобов'язань, сформованих за контрагентами-покупцями, не є дійсними: ТОВ «Кернер-Трейд», ДП ІІ «Сантрейд», ДП «Би енд Вай», ЗАТ АТ «Каргілл», ТОВ «Волари-Агро», ДП ІІ «Серна», ПП «Нікі», ТОВ «Нобл Ресорз Україна», ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал Україна», ТОВ «Трайгон Експорт», ТОВ «Компанія «СІТ Релайн», ТОВ «Оберіг», ТОВ підприємство «Авіс», а також не є дійсними дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток в частині сформованих валових витрат за рахунок придбання зернових від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альгетті», ПП «Дерсеф»; визнані неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, якими встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а дані відображені в декларації з податку на додану вартість стосовно податкових зобов'язань, сформованих за контрагентами-покупцями, не є дійсними: ТОВ «Кернер-Трейд», ДП ІІ «Сантрейд», ДП «Би енд Вай», ЗАТ АТ «Каргілл», ТОВ «Волари-Агро», ДП ІІ «Серна», ПП «Нікі», ТОВ «Нобл Ресорз Україна», ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал Україна», ТОВ «Трайгон Експорт», ТОВ компанія «СІТ Релайн», ТОВ «Оберіг», ТОВ підприємство «Авіс», а також не є дійсними дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість в частині сформованого податкового кредиту за рахунок придбання зернових від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альгетті», ПП «Дерсеф».

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання, призначене на 07.09.2016 о 12 годині, представників сторін касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 222 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.04.2011 № 1314/23-200/35217933. Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на 50982,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року за господарськими операціями з поставки від ВАТ «Кам'яномостівське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Новополтавський елеватор», ТОВ «Жеребківський елеватор», ТОВ «Кодимський елеватор», ДП «Снігурівське КХП» послуг зі зберігання зерна та від ДП «Бі енд Вай» транспортних послуг; належно оформлені товарно-транспортні накладні, за наслідками поставки цих послуг, не надані до перевірки (надані лише роздруківки без заповнення багаточисленних розділів та без відміток зернових складів) з огляду на визнання недійсними операцій з поставки зерна від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Стардайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альегтті», ПП «Дерсеф». У результаті цих порушень позивачем занижено ПДВ на загальну суму 50982,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0001122301 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 50982,00 грн. за основним платежем та 13255,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що на підставі податкових накладних, виписаних ВАТ «Кам'яномостівське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Новополтавський елеватор», ТОВ «Жеребківський елеватор», ТОВ «Кодимський елеватор», ДП «Снігурівське КХП», ДП «Бі енд Вай» за наслідками поставки послуг зі зберігання зерна та транспортних послуг, позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру господарських операцій з поставки від ВАТ «Кам'яномостівське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Новополтавський елеватор», ТОВ «Жеребківський елеватор», ТОВ «Кодимський елеватор», ДП «Снігурівське КХП» послуг зі зберігання зерна та від ДП «Бі енд Вай» транспортних послуг, з огляду на визнання недійсними операцій з поставки зерна, яке передавалось на зберігання та перевозилось, від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Стардайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альегтті», ПП «Дерсеф»; ненадання позивачем під час перевірки належно оформлених товарно-транспортних накладних за наслідками поставки від ДП «Бі енд Вай» транспортних послуг (під час перевірки надані лише роздруківки без заповнення всіх передбачених типовою формою граф та без відміток зернових складів).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів надання послуг, актів виконаних робіт, податкових накладних, рахунків-фактур, складських квитанцій на зерно; доказів поставки зерна від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Стардайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альегтті», ПП «Дерсеф» як-то: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні - за відсутності інших доказів з боку контролюючого органу, які б обґрунтовано ставили під сумнів реальність поставки позивачу від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Стардайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альегтті», ПП «Дерсеф» зерна; а від ВАТ «Кам'яномостівське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Новополтавський елеватор», ТОВ «Жеребківський елеватор», ТОВ «Кодимський елеватор», ДП «Снігурівське КХП» послуг зі зберігання зерна та від ДП «Бі енд Вай» транспортних послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на додану вартість суми податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товару по ланцюгу поставок ДПІ не наводить.

Разом із тим, не можна погодитись із висновками судів про задоволення позову у частині визнання неправомірними дій ДПІ щодо відображення в акті перевірки висновків за результатами проведення останньої.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема щодо складання акта (довідки, протоколу тощо) за результатами проведеної перевірки та викладення у ньому висновків зокрема З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, такі дії не можуть бути предметом самостійного оскарження до адміністративного суду, окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними нормами, та зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову у цій частині

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково, змінити постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 27.04.2011 № 0001122301.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев